Лизолид В/В

О препарате

Лінезолід – це синтетичний протимікробний засіб, який належить до класу оксазолідинонів, речовин з антимікробною активністю, активних in vitro щодо аеробних грампозитивних бактерій, деяких грамнегативних бактерій та анаеробних мікроорганізмів.

Показания и дозировка

Показання препарата Лізолід:

Нозокоміальна пневмонія; негоспітальна пневмонія; інфекції шкіри і м'яких тканин; ентерококові інфекції, включаючи спричинені резистентними до ванкоміцину штамами Enterococcus faecalis і faecium.

Перед застосуванням препарату Лізолід слід зробити шкірну пробу на чутливість до лінезоліду.

Лізолід В/В призначають 2 рази на добу внутрішньовенно. Розчин для інфузій слід вводити протягом 30 - 120 хв.

Пацієнти, лікування яких було розпочато з призначення Лізоліду В/В у вигляді внутрішньовенних інфузій, можуть бути переведені на лікування лінезолідом у формі для перорального застосування. У такому разі підбір дози не потрібен, оскільки біодоступність лінезоліду при прийомі внутрішньо становить майже 100 %.

Дози, рекомендовані для дорослих та дітей старше 12 років

Показання	Доза і спосіб застосування	Рекомендована тривалість лікування (кількість послідовних діб)
Нозокоміальна пневмонія (включаючи форми, що супроводжуються бактеріємією)	600 мг внутрішньовенно кожні 12 годин	10 - 14
Негоспітальна пневмонія (включаючи форми, що супроводжуються бактеріємією)
Інфекції шкіри та м’яких тканин (включаючи форми, що супроводжуються бактеріємією)
Ентерококові інфекції (включаючи ванкоміцинрезистентні штами та форми, що супроводжуються бактеріємією)	600 мг внутрішньовенно кожні 12 годин	14 - 28

Дози, рекомендовані для дітей (від народження* до 11 років включно)

Показання	Доза і спосіб застосування	Рекомендована тривалість лікування (кількість послідовних діб)
Нозокоміальна пневмонія (включаючи форми, що супроводжуються бактеріємією)	10 мг/кг внутрішньовенно кожні 8 годин	10 - 14
Негоспітальна пневмонія (включаючи форми, що супроводжуються бактеріємією)
Інфекції шкіри та м’яких тканин (включаючи форми, що супроводжуються бактеріємією)
Ентерококові інфекції (включаючи ванкоміцинрезистентні штами та форми, що супроводжуються бактеріємією)	10 мг/кг внутрішньовенно кожні 8 годин	14 - 28

* Недоношені новонароджені віком до 7 днів (гестаційний вік менше 34 тижнів) мають нижчий системний кліренс лінезоліду та більше значення показника площі під кривою «концентрація-час» (AUC), ніж доношені новонароджені та старші діти. Починаючи з 7-го дня життя, значення кліренсу лінезоліду та показника AUC у недоношених новонароджених подібні значенням у доношених новонароджених та старших дітей.

Тривалість лікування залежить від збудника, локалізації та тяжкості інфекції, а також від клінічного ефекту.

Сумісні розчини для інфузій: 5 % розчин глюкози (декстрози) для ін’єкцій, 0,9 % розчин натрію хлориду для ін’єкцій, розчин Рінгера лактатний для ін’єкцій.

Пацієнти літнього віку.

Немає потреби в корекції дози.

Пацієнти з нирковою недостатністю.

Немає потреби в корекції дози.

Пацієнти з тяжкою нирковою недостатністю (зокрема із кліренсом креатиніну < 30 мл/хв): в корекції дози потреби немає. Через невідоме клінічне значення вищої системної експозиції (до 10 разів) двох основних метаболітів лінезоліду у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю препарат слід застосовувати з особливою обережністю у цих пацієнтів та лише у тому разі, коли очікувані переваги від терапії вищі за потенційний ризик. Приблизно 30 % від прийнятої дози лінезоліду виводиться протягом 3-годинного гемодіалізу, тому Лізолід В.В. слід вводити після проведення діалізу пацієнтам, які отримують таке лікування. Основні метаболіти лінезоліду в певній кількості видаляються з організму при проведенні гемодіалізу, проте концентрації цих метаболітів все ж лишаються значно вищими після процедури діалізу, ніж концентрації, що спостерігаються у пацієнтів з нормальною функцією нирок або з незначно чи помірно вираженою нирковою недостатністю. Таким чином, Лізолід В/В слід з обережністю призначати пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю, які перебувають на гемодіалізі, та лише у тому разі, коли очікувана перевага від терапії вища за потенційний ризик.

Пацієнти з печінковою недостатністю.

Немає потреби в корекції дози.

Діти та підлітки (віком до 18 років): у підлітків (віком від 12 до 17 років) фармакокінетика лінезоліду подібна до такої у дорослих при застосуванні препарату у дозі 600 мг. Таким чином, у підлітків, які отримують препарат у дозі 600 мг кожні 12 годин щоденно, буде спостерігатися така ж сама експозиція, як і у дорослих осіб при прийомі препарату в тій самій дозі.

У дітей віком від 1 тижня до 12 років призначення препарату у дозі 10 мг/кг кожні 8 годин щоденно забезпечує експозицію, яка наближається до такої, що досягається у дорослих при призначенні препарату у дозі 600 мг двічі на добу.

У новонароджених віком до 1 тижня системний кліренс лінезоліду (із розрахунку на 1 кг маси тіла) швидко зростає протягом першого тижня життя. Таким чином, у новонароджених, які отримують препарат в дозі 10 мг/кг кожні 8 годин щодобово, спостерігається більш висока системна експозиція препарату у перший день після народження. Проте не очікується надмірної кумуляції препарату в організмі при такому дозуванні протягом першого тижня життя немовляти (внаслідок швидко зростаючого кліренсу препарату протягом перших 7 днів життя).

Передозировка

Про випадки передозування Лізоліду не повідомлялося. У разі передозування показане симптоматичне лікування з проведенням заходів щодо підтримки рівня клубочкової фільтрації. При проведенні гемодіалізу з організму виводиться приблизно 30 % прийнятої дози препарату.

Побочные эффекты

Побічні реакції препарата Лізолід:

Інфекції та інвазії: кандидоз (зокрема оральний та вагінальний кандидоз) або грибкові інфекції, вагініт.

З боку імунної системи: анафілаксія, порушення трофіки та метаболізму: лактатацидоз.

З боку системи крові: еозинофілія, лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, анемія, панцитопенія, мієлосупресія.

Психічні розлади: безсоння.

З боку нервової системи: головний біль, металевий присмак у роті, запаморочення, гіпостезія, парестезія; периферична нейропатія, судоми, серотоніновий синдром (ці побічні ефекти спостерігалися у пацієнтів, які лікувалися лінезолідом довше рекомендованого періоду 28 днів).

З боку органа зору: погіршення зору, нейропатія зорового нерва, що інколи прогресувала до втрати зору (випадки переважно спостерігались у пацієнтів, які отримували препарат довше максимального рекомендованого терміну його застосування, який становить 28 днів).

З боку органа слуху: дзвін у вухах.

З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпертензія, флебіт/тромбофлебіт, транзиторні ішемічні атаки, тахікардія.

З боку травного тракту: діарея, нудота, блювання, локальний або загальний біль у животі, запор, сухість у роті, диспепсія, гастрит, глосит, послаблення випорожнень, панкреатит, стоматит, розлади або зміна кольору язика.

З боку гепатобіліарної системи: аномальні функціональні печінкові проби, панкреатит.

З боку шкіри: дерматит, підвищене потовиділення, свербіж, висипання, кропив′янка, ангіоневротичний набряк, бульозні ураження шкіри, такі як синдром Стівенса-Джонсона.

З боку сечовидільної системи: поліурія, ниркова недостатність.

З боку репродуктивної системи: вульвовагінальні порушення.

Загальні порушення та розлади в місці введення: втома, гарячка, біль у місці ін’єкції, спрага, локальний біль.

Лабораторні показники: підвищення АСТ, АЛТ, ЛДГ, лужної фосфатази, азоту сечовини крові, креатинінкінази, ліпази, амілази або глюкози поза голодуванням; зниження загального білка, альбуміну, натрію та кальцію; підвищення або зниження калію або бікарбонату; підвищення загального білірубіну, креатиніну, натрію або кальцію. Зниження глюкози поза голодуванням; підвищення або зниження хлоридів; підвищення вмісту нейтрофілів та еозинофілів; зниження гемоглобіну, гематокриту або кількості еритроцитів; підвищення або зниження кількості тромбоцитів або лейкоцитів; підвищення кількості ретикулоцитів. Зниження кількості нейтрофілів.

Противопоказания

Підвищена чутливість до лінезоліду або до будь-якого іншого компонента препарату Лізолід.

Неконтрольована артеріальна гіпертензія, феохромоцитома, карциноїд, тиреотоксикоз, біполярна депресія, шизоафективний розлад, гострі епізоди запаморочення.

Протипоказаний пацієнтам, які приймають будь-які лікарські засоби, що пригнічують моноаміноксидазу А та В (наприклад, фенелзин, ізокарбоксазид, селегілін, моклобемід) або протягом 2 тижнів після прийому таких препаратів.

Одночасне застосування з інгібіторами зворотного захоплення серотоніну, трициклічними антидепресантами, агоністами 5-НТ₁-рецепторів серотоніну (триптанами), прямими та непрямими симпатоміметиками (включаючи адренергічні бронходилататори, псевдоефедрин, фенілпропаноламін), вазопресорами (епінефрин, норепінефрин), допамінергічними сполуками (допамін, добутамін), петидином або буспіроном.

Взаимодействие с другими лекарствами и алкоголем

Супутнє застосування лінезоліду та псевдоефедрину або фенілпропаноламіну призводить до підвищення середнього систолічного артеріального тиску на 30 - 40 мм рт. ст., порівняно з підвищенням на 11 - 15 мм рт. ст. при застосуванні лише лінезоліду, на 14 - 18 мм рт. ст. при застосуванні лише псевдоефедрину або фенілпропаноламіну, на 8 - 11 мм рт. ст. при застосуванні плацебо. Рекомендовано знижувати початкову дозу адренергічних засобів, таких як допамін або агоністи допаміну, та поступово титрувати до досягнення бажаної клінічної відповіді. Спостерігалися випадки серотонінового синдрому при одночасному застосуванні лінезоліду та серотонінергічних засобів.

Фармакокінетика лінезоліду не змінювалась при одночасному застосуванні з азтреонамом або гентаміцином.

Необхідно утримуватися від вживання надмірної кількості їжі та напоїв з високим вмістом тираміну (твердий сир, екстракт дріжджів, недистильовані алкогольні напої, продукти, що містять ферментовані соєві боби, такі як соєвий соус).

Лінезолід не метаболізується системою цитохрому P450 (CYP) і не пригнічує жодну із клінічно важливих людських CYP ізоформ (1А2, 2С9, 2С19, 2D6, 2E1, 3A4). При застосуванні лінезоліду не очікується CYP450-індукованих взаємодій.

При додаванні варфарину до терапії препаратом Лізолід В/В у рівноважному стані, спостерігалося 10 % зниження середнього максимального міжнародного нормалізованого відношення (МНВ) в поєднанні із 5 % зниженням площі під кривою МНВ. Даних від пацієнтів, що приймали варфарин та лінезолід, не достатньо для оцінки клінічної значущості цих спостережень.

Состав и свойства

діюча речовина: linezolid;

100 мл розчину містять 200 мг лінезоліду;

допоміжні речовини: декстрози моногідрат, натрію цитрат, кислота лимонна, моногідрат; вода для ін'єкцій.

Форма выпуска: Розчин для інфузій.

Фармакологическое действие:

Фармакодинаміка. Лінезолід – це синтетичний протимікробний засіб, який належить до класу оксазолідинонів, речовин з антимікробною активністю, активних in vitro щодо аеробних грампозитивних бактерій, деяких грамнегативних бактерій та анаеробних мікроорганізмів. Лінезолід селективно інгібує синтез білка в бактеріях: він зв'язується з бактеріальними рибосомами і запобігає утворенню функціонального ініціюючого комплексу 70S, який є важливим компонентом процесу трансляції.

Постантибіотичний ефект лінезоліду in vitro (PAE) для Staphylococcus aureus становив приблизно 2 години. На експериментальних моделях у тварин PAE in vivo дорівнював 3,6 - 3,9 години дляStaphylococcus aureus і Streptococcus pneumonіае відповідно.

До лінезоліду чутливі мікроорганізми:

грампозитивні аероби Corynebacterium jeikeium, Enterococcus faecalis (включаючи глікопептидрезистентні штами), Enterococcus faecium (включаючи глікопептидрезистентні штами),Enterococcus casseliflavus, Enterococcus gallinarum, Listeria monocytogenes, Staphylococcus aureus(включаючи метицилінрезистентні штами), Staphylococcus epidermidis, Staphylococcus haemolyticus, Streptococcus agalactiae, Streptococcus intermedius, Streptococcus pneumoniae (включаючи штами з проміжною чутливістю до пеніциліну і пеніцилінрезистентні штами); Streptococcus pyrogenes,стрептококи групи Viridans, стрептококи групи С;

грамнегативні аероби Pasteurella canis, Pasteurella multocida;

грампозитивні анаероби Clostridium perfringens, Peptostreptococcus anaerobius, Peptostreptococcus spp.;

грамнегативні анаероби Bacteroides fragilis, Prevotella spp.;

інші: Chlamydia pneumoniae.

Мікроорганізми з проміжною чутливістю: Legionella spp., Moraxella catarrhalts, Mycoplasma spp.Резистентні мікроорганізми: Neisseria spp., Pseudomonas spp.

Механізм дії лінезоліду відрізняється від механізмів дії антимікробних препаратів інших класів (наприклад, аміноглікозидів, бета-лактамів, антагоністів фолієвої кислоти, глікопептидів, лінкозамідів, хінолонів, рифампіцинів, стрептограмінів, тетрациклінів і хлорамфеніколу). Тому перехресної резистентності між лінезолідом і цими препаратами не існує. Лінезолід активний відносно патогенних мікроорганізмів, як чутливих, так і резистентних до цих препаратів. Резистентність відносно лінезоліду розвивається повільно шляхом багатостадійної мутації 23 S рибосомальної РНК і відбувається з частотою менше 1 ´ 10^-9 - 1 ´ 10^-11.

Фармакокінетика. Лізолід В/В містить (s)-лінезолід біологічно активний і метаболізується в організмі з утворенням неактивних похідних. Розчинність лінезоліду у воді становить приблизно 3 мг/мл і не залежить від рН у діапазоні 3 - 9. Середні фармакокінетичні параметри (стандартне відхилення) лінезоліду у здорових добровольців після одноразового і багаторазового (до досягнення стаціонарної концентрації лінезоліду в крові) внутрішньовенного введення наведені в таблиці:

Фармакокінетичні параметри
Режим дозування лінезоліду	Cmax мкг/мл (SD)	Cmin мкг/мл (SD)	Tmах год.(SD)	AUC* мкг.год/ мл (SD)	t1/2 год. (SD)	CL мл/год (SD)
600 мг розчину для інфузій одноразово 2 рази на добу	12,9 (1,6) 15,1 (2,52)	- - 3,68 (2,36)	0,5 (0,1) 0,51 (0,03)	80,2 (33,3) 89,7 (31)	4,4 (2,4) 4,8 (1,7)	138 (39) 123 (40)

С_mах - максимальна концентрація у плазмі;

С_min - мінімальна концентрація у плазмі;

Т_max - час до досягнення С_max;

AUC* - площа під кривою «концентрація-час»;

t_1/2 - період напіввиведення;

CL - системний кліренс;

SD - стандартне відхилення.

Розподіл. Лінезолід швидко розподіляється у тканинах з доброю перфузією. Об’єм розподілу препарату при досягненні рівноважної концентрації у здорової дорослої людини становить у середньому 40 - 50 л, що приблизно дорівнює загальному вмісту води в організмі. Зв'язування з білками крові досягає 31 % і не залежить від концентрації.

Метаболізм. Виявлено, що ізоформи цитохрому Р₄₅₀ (CYP) не беруть участі у метаболізмі лінезоліду in vitro і він не інгібує активності клінічно важливих ізоформ CYP (1A2, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1.ЗА4). Метаболічне окиснення морфолінового кільця приводить в першу чергу до утворення двох неактивних похідних карбонової кислоти з незамкнутим кільцем. Метаболіт гідроксіетилгліцин (А) є основним метаболітом у людини і утворюється внаслідок неферментативного процесу. Інший метаболіт – аміноетоксиоцтова кислота (В) – утворюється у меншій кількості. Також описані інші "малі" неактивні метаболіти.

Виведення. Лінезолід в основному виводиться із сечею у вигляді метаболіту А (40 %), незміненого препарату (30 - 35 %) і метаболіту В (10 %). Незмінений препарат фактично не визначається у фекаліях; з фекаліями виділяється 6 % метаболіту А і 3 % метаболіту В.

Фармакокінетика в окремих групах хворих. Кліренс лінезоліду вищий у дітей і знижується зі збільшенням віку.

Фармакокінетика лінезоліду істотно не змінюється у групі пацієнтів старше 65 років.

Відмічені деякі фармакокінетичні відмінності у жінок, які виражались у дещо нижчому об'ємі розподілу, зниженні кліренсу приблизно на 20 %, інколи у більш високих концентраціях у плазмі. Оскільки період напіввиведення лінезоліду у жінок і чоловіків істотно не відрізняється, потреби коригувати дозу препарату не виникає.

Для пацієнтів з помірною, середньою та тяжкою нирковою недостатністю коригування дози не потрібно, оскільки немає залежності між кліренсом креатиніну і виведенням препарату нирками. Оскільки 30 % дози препарату виводиться протягом 3 годин гемодіалізу, пацієнтам, які отримують подібне лікування, лінезолід слід призначати після діалізу.

Фармакокінетика лінезоліду не змінюється у пацієнтів з помірною або середньою печінковою недостатністю, у зв'язку з чим немає потреби коригувати дозу препарату.

Фармакокінетика лінезоліду у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю не вивчена.

Однак, оскільки лінезолід метаболізується внаслідок неферментативного процесу, то очевидно, що функція печінки істотно не змінює метаболізм лінезоліду.

Условия хранения:

Зберігати Лізолід слід при температурі не вище 25 °С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Общая информация

• Форма продажи:

  по рецепту
• Действующее в-о:

  Линезолид
• Производитель:

  Гленмарк Фармасьютикалз Лтд., Индия
• Фарм. группа:

  Противомикробные и противопаразитарные лекарственные средства

Код ATX

• J

  Противомикробные препараты для системного использования
• J01

  Антибактериальные средства для системного использования
• J01X

  Прочие противомикробные средства
• J01XX

  Прочие антибактериальные средства
• J01XX08

  Линезолид