Добрий день. У мене запитання з дитячої психології

Зараз і під час адаптації для дитини є важливим:
- Ваш внутрішній спокій (бо дитина відчуває, коли батьки тривожаться, і самі починають тривожитись, що не сприяє кращій адаптації до садка);
- Важливо програвати не тільки сприятливі моменти спілкування, але й конфліктні ситуації, складності спілкування (відібрали іграшку, штовхнули, не приймають у гру і т.д.);практикуйте відіграні навички у спілкуванні дівчинки з братиком,з подружками.
- Адаптація до садка має проходити поетапно: Завітайте у садочок до початку навчального року, щоб дитина познайомилась із вихователем, групою, шафкою, майданчиком. Наступний крок – пару годин з дітьми на майданчику. Третій - залиште на пів години саму,коли побачите, що в неї з’явився інтерес до спільної гри, якщо вона довіряє вихователю. Перед тим, як піти у садок, попередьте дитину, що маєте відійти потім ненадовго і що Ви обов’язково повернетесь. Четвертий - приведіть зранку, будьте з дитиною, під час прогулянки на вулиці залиште дитину саму (як в третьому кроці). Якщо дитина не сильно тривожиться, коли Вас немає, можете залишати її після сніданку, забирати після прогулянки; далі – після обіду - після сну. Останній крок– дитина залишається на цілий день. Кожен крок має бути завершений: дитина має реагувати на Вашу відсутність без сліз та крику, швидко переключатись на гру.
Лише після того, як дочка адаптується, Ви зможете побачити її інтерес до спілкування, до спільної гри, групових занять. Якщо дитина після 3-4 місяців перебування у садочку буде різко, емоційно відмовлятись від спілкування з іншими, рекомендую звернутись до дитячого психолога, аби детальніше подивитись і попрацювати з тим, що саме гальмує її взаємодію з іншими. А поки така її реакція на спілкування в межах норми.
- Після садочка багато грайте, малюйте, спілкуйтесь. Все має бути спонтанно, аби дитина максимально змогла зняти напруження, яке виникло у садочку, та поповнити нестачу Вашої до неї уваги.
- Спочатку краще залишити дитині щось «секретне»:поцілунок на руці,намальоване сердечко, різнокольоровий ґудзик, пришитий всередині кофти – все це має нести смисл того,що мама завжди з тобою,хоч ти її і не бачиш. Скажіть про «секретик» вихователю,щоб він нагадував про нього дитині. Пізніше можете дати із собою іграшку (але підготуйте її до того,що цю іграшку можуть взяти погратись інші діти – як тут себе вести).
- Потурбуйтесь,щоб дитина встановила контакт з вихователем. Попередьте вихователя про індивідуальні особливості дівчинки. Скажіть дочці,що вона може звернутись до вихователя у разі чого. Детальніше проконсультуйтесь з психологом ДНЗ.

Добрий день! У 3 роки потреба у спілкуванні тільки починає з‘являтись, тому нормально,що дівчинка не виявляє ініціативу у цьому. Нехай вона сама захоче підійти до когось, нехай ця потреба-у спілкуванні-сама в неї "дозріє". Також необхідно зважати на «кризу 3-х років», одне із завдань якої - навчитись відокремлювати свої потреби від потреб інших, саме шляхом негативізму та протесту. Тому «вмовляння» поспілкуватись може супроводжуватись емоційною відмовою. Показавши дитині, що Ви поважаєте її бажання, прислухаєтесь до неї, вона швидше і краще відчує потребу у спілкуванні. Тривога може зростати і через те, що, можливо, дівчинка мала неприємний досвід взаємодії з дітьми або ж спостерігала подібні картини: хтось забрав у неї іграшку, штовхнув, зруйнував її творчість. І тепер такі дітки для неї «погані». У такому випадку, до цього необхідно ставитись дбайливо, так як вона ще не вміє відстояти себе і не відчуває себе у безпеці поруч із ними. Знижувати рівень тривоги можна через гру вдома: програвати, як іграшки «знайомляться», про що вони «розмовляють», як вирішують конфлікти. Підтримуйте її інтерес до інших людей, до нового. Продемонструйте на своєму прикладі, як почати розмову і як ви отримуєте від цього позитивні емоції. Читайте казки про те, як зав’язується і розвивається дружба.