Операція на серці. Коли встигли вчасно

Операція на серці. Такий вирок почула від лікарів 19-річна Маша Дерев’янко з Івано-Франківщини. А ще місяць тому дівчина не те що не думала, що їй потрібна операція на серці, – навіть не підозрювала, що в неї вроджена вада, і мініінвазивна хірургія серця – її шанс зберегти не тільки здоров’я, а й саме життя.

У 2015-му Маші зробили перше УЗД серця – за компанією з меншою сестрою, яка регулярно проходить таке обстеження. Лікарі заспокоїли Дерев’янків: у старшої доньки із серцем все точно в порядку. А вже за рік дівчина потрапила до лікарні. «Так заболіло в грудях, що я прямо в суботу пішла робити кардіограму. І мала такий поганий вигляд, що лікарі поклали мене в стаціонар і три дні з ранку до ночі ставили крапельниці. Але нічого страшного в моєму серці так і не побачили, – згадує Маша. – Після того випадку я відчувала, що серце постійно ниє, але це не заважало мені вести активне життя, вчитися, допомагати батькам, багато спілкуватися із друзями. Мені й на думку не спадало, що є серйозна проблема».

На початку жовтня 2017-го Дерев’янки вирішили ще раз обстежити доньку і поїхали в Чернівці. Цього разу УЗД нарешті показало проблему: дефект міжпередсердної перегородки. Це вроджена вада серця, за якої в перегородці між лівим і правим передсердями є один або декілька отворів, і кров із лівого передсердя потрапляє до правого. У результаті серце перевантажується, може розвинутися небезпечне ускладнення – легенева гіпертензія. Єдине, що допомагає, – кардіохірургічне втручання. Без нього людина з такою вадою часто не доживає до 40-річного віку, а в деяких випадках – і до 27-30 років. Тоді як після операції пацієнт стає абсолютно здоровим. Але її треба робити якомога раніше, бажано ще в дитячому віці, поки серце не зносилося. Маші ж уже 19.

«Вам потрібна операція на серці?»

Дерев’янкам сказали, що в Машиному серці є одна дірочка діаметром 9 мм, а тому звична операція на серці не потрібна – закрити отвір можна, використавши оклюдер, спеціальний пристрій, який вводиться в серце ендоваскулярно: через прокол в стегновій артерії. 

Менш ніж за тиждень родина передивилася інформацію про всі лікарні України, де роблять подібні втручання. Порівняли ціни – виявилося, що найдешевше у Центрі кардіохірургічної допомоги «Добробут». «Ми трохи здивувалися, бо думали, що в приватній клініці буде дорожче. Бачите, все далеко не так», – каже батько дівчини і додає, що зупинитися саме на «Добробуті» порадив і товариш-лікар, який недавно прооперувався тут, і дуже успішно.

Маша з батьком поїхали в Київ, розраховуючи відносно легко закрити ту злощасну дірочку між передсердями. Але УЗД, зроблене в «Добробуті» сучасним апаратом, показало, що не все так просто. «Дірок у моєму серці виявилося аж три. Дві великі: 10 і 18 мм. Третя трохи менша. Напевно, через те в Чернівцях мене обстежували не таким хорошим обладнанням, два отвори не роздивилися», – говорить дівчина.

Олександр Дмитрович Бабляк, керівник кардіохірургії «Добробуту», одразу попередив Дерев’янків: установлювати оклюдери через стегнову артерію не вийде, просто нема за що «чіпляти» пристрої на пошматованій перегородці. Потрібна операція на серці.

«Добре, що нам вже доступна мініінвазивна хірургія серця»

«Наше щастя, що Олександр Дмитрович зараз активно розвиває такий напрямок, як мініінвазивна кардіохірургія, – говорить батько Маші. – І операцію нам робили саме малоінвазивну, через невеликий розріз між ребрами. У дитини нема того страшного шраму на всю грудну клітку. Доньку вже на другий день після втручання перевели з реанімації, і вона зразу почала вставати і розходжуватися. Операція була в понеділок, у п’ятницю плануємо їхати додому». 

«А за два тижні, кажуть, житиму майже у звичному режимі», – додає, посміхаючись, Маша. Зізнається, що ще ніяк не може усвідомити все, що з нею трапилося усього протягом п’яти тижнів: «Я навіть злякатися не встигла. От чесно – не було ніякого страху. Може, тому що все сталося дуже швидко. Може, тому що тут у відділенні така атмосфера – спокійна, обнадійлива. А може – тому що тут усі дуже приємні і дуже розумні люди. Батько жартує, що в “Добробуті“ працюють, напевно, тільки ті, в кого червоний диплом. Я не боялася навіть в передопераційній.

Пам’ятаю, анестезіолог пожартував, що вколе мені однопроцентного кефіру. Я посміялася-посміялася і заснула собі. О дев’ятій вечора прийшла до тями. Не скажу, що було просто, але медсестри постійно були поряд і підтримували, так що ніч я майже всю проспала, а на ранок вже готова була приймати привітання. Першими вітали батько і коханий».

Для рідних ті години, коли Маша була в операційній та реанімації, звичайно були не такими легкими. «Поки я там висипалася, мої, виявляється, місця собі не знаходили, – жартує дівчина. – Попрошу своє серце більше не лякати їх так».