Операції на серці. Як народитися вдруге

День народження у лікарні складно назвати святом, тим більше коли на тебе чекає – хай і сучасна мініінвазивна – операція на серці. Однак Микола Григорович Ткач із Закарпаття каже, що це було його найпам’ятніше святкування, адже у подарунок чоловік отримав не просто здоров’я – саме життя.

Зараз свою життєву дорогу 56-річний лікар-стоматолог із Мукачева ділить на «до» і «після». Переламним стало 30 липня 2017 року, коли Миколу Григоровича з гострим інфарктом забрала швидка. «Напад був настільки важким, що я вже не сподівався, що переживу його. Сам лікар з родини, де багато лікарів, я розумів, що відбувається. І розумів, що може статися», – згадує чоловік.

Про те, що із серцем не все гаразд, Микола Григорович дізнався ще в 2000 році, коли у Львівському кардіоцентрі лікувалася його мама. Син теж вирішив пройти обстеження, тоді й виявили проблеми, однак особливої уваги чоловік на них не звернув: «Я хлопець із села, звик до важкої праці й, зізнаюся, люблю працювати: накосити трави худобі, скопати город. Це така моя віддушина після роботи в стоматології. І не сказати, щоби щось сильно турбувало. Так, десь трохи заколе, десь трохи перебої, трохи запече за грудиною. Але миналося, то я й не надавав цьому особливого значення. Це тепер уже заднім числом аналізуєш і думаєш: “Треба було раніше бити на сполох“».

Проте раніше на сполох ніхто не забив, і 30 липня Микола Григорович потрапив до реанімації. Лікарям удалося вивести його із важкого стану, але вже було зрозумілим, що без багатосудинного коронарного шунтування прогнози дуже погані. І родина Ткачів почала шукати лікарню для операції. Більшість знайомих медиків радили їхати в Київ у «Добробут» до Олександра Дмитровича Бабляка.

«Виявилося, що багато колег – лікарі і зі Стрия, і з Бродів – оперував кардіохірург Олександр Дмитрович Бабляк. І дуже задоволені результатами. Так ми теж опинилися в кардіохірургії “Добробуту“», – розповідає мукачівець.    

«Шукали клініку, де роблять саме мініінвазивні операції на серці»

5 жовтня Миколі Григоровичу зробили аорто-коронарне шунтування з міні-доступу – через малий, 7-сантиметровий, розріз між ребрами нашили одразу чотири шунти.

«До речі, “Добробут“ ми обрали в тому числі й через цей новий метод – мініінвазивне багатосудинне коронарне шунтування, – говорить донька Миколи Григоровича, теж лікар. – Хотіли, щоб тато легше переніс операцію і швидше відновився».

Відновлення дійсно було швидким: операція закінчилася пізно ввечері 5 жовтня, а 7-го зранку – якраз на день народження – Миколу Григоровича вже перевели з реанімації у звичайну палату. «Де на мене чекав сюрприз, – посміхається Ткач. – Колектив відділення ледь не в повному складі зібрався поздоровити мене зі святом. А я й кажу: “Ви мені вже зробили найкращий подарунок! Ще 5-го в операційній“».

12 жовтня Микола Григорович повернувся зі столиці додому на Закарпаття. Каже, що ще бережеться і не навантажує своє оновлене серце, але хто зі знайомих не знає, що його оперували, не може повірити, що менше ніж за три тижні після складної і життєво важливої операції на серці можна почуватися настільки добре. «Та я вже на початку листопада збираюся на роботу виходити!» – ділиться планами чоловік.

«Син і донька вже порадували нас із дружиною двома хлопцями-онуками – треба заробляти гроші на гостинці», – жартує Микола Ткач, а далі переходить на серйозне: «Коли приїхав додому, подивився на родину, на краєвиди наші закарпатські, на квітник під будинком, на кроликів своїх улюблених, пообіцяв собі до кінця життя молитися за людей, які допомогли мені вибратися з цієї ями і повернули можливість бути поряд із сім’єю. Хай Бог дарує їм довгі роки життя, щоб вони могли врятувати ще багато людей».