Изофлуран

О препарате:

Засіб для загальної анестезії.

Показания и дозировка:

Ізофлуран використовується для інгаляційного   наркозу.

Спосіб застосування та дози.Інгаляційно, за допомогою наркозного випаровувача.

Премедикація проводиться із застосуванням препаратів, що відповідають обраному виду наркозу. Необхідно враховувати властивість Ізофлурану пригнічувати дихання. Антихолінергічні препарати (наприклад, атропін) можуть бути застосовані за рішенням анестезіолога для пригнічення слинотечі, але необхідно зважати на можливість посилення властивості Ізофлурану підвищувати частоту серцевих скорочень.

Вступний наркоз. На початку інгаляції Ізофлурану може виникнути кашель. Для запобігання виникненню кашлю слід починати наркоз із внутрішньо венного введення барбітуратів короткої дії або інших анестетиків для внутрішньовенного введення. При застосуванні Ізофлурану у маленьких дітей кашель може також виникнути внаслідок гіперсалівації. Рекомендується для введення в наркоз початкова концентрація Ізофлурану 0,5 %.

При підвищенні концентрації Ізофлурану до 1,5–3 % хірургічний рівень наркозу досягається зазвичай через 7–10 хв.

Хірургічна стадія. Адекватний рівень анестезії підтримується інгаляцією 1–2,5 % ізофлурану у комбінації з сумішшю кисень/70 % закис азоту. Якщо застосовують меншу концентрацію оксиду азоту або чистий кисень, може знадобитись збільшення концентрації ізофлурану на 0,5 – 1 %.

Зниження артеріального тиску в хірургічній стадії наркозу обернено пропорційне глибині наркозу. За умови відсутності інших ускладнюючих факторів, зниження тиску найімовірніше пов’язане з периферичною вазодилатацією. Серцевий ритм залишається стабільним. Сильне зниження артеріального тиску при глибокому наркозі може бути скориговане зниженням концентрації Ізофлурану.

Керована гіпотензія може бути досягнута при штучній вентиляції легень із концентрацією Ізофлурану 2,5 – 4 %. Попередній прийом клонідину зменшує необхідну для досягнення керованої гіпотензії   дозу Ізофлурану.

Для виведення з наркозу концентрацію Ізофлурану зменшують до 0,5 % на початку закриття операційної рани та до 0 % при закінченні втручання. При цьому треба впевнитись, що дія будь-яких блокаторів та міо релаксантів припинилась. Після припинення дії усіх анестетик ів дихальні шляхи пацієнта необхідно деякий час вентилювати чистим киснем до повного виходу з наркозу. Пробудження швидке.

Рекомендована мінімальна альвеолярна концентрація (МАК) залежно від віку хворого

ВікМАК при застосуванні з чистим киснем, %МАК при застосуванні з сумішшю кисню та закису азоту 75 %До 12 місяців1,6 – 1,850,49 – 0,691-5 років1,5 – 1,60,49 – 0,67МАК при застосуванні з сумішшю кисню та закису азоту 70 %6– 20 років1,25 – 1,30,49 – 0,6321– 40 років1,1 – 1,20,43 – 0,5741– 60 років1 – 1,10,33 – 0,41

Передозировка:

 Передозування Ізофлурану спричиняє   вираженуартеріальну гіпотензію та   пригнічення дихання. Артеріальна гіпотензія обумовлена переважно периферичною вазодилатацією, а не прямим пригніченням міокарда.Лікування: негайне припинення введення препарату, забезпечення очищення дихальних шляхів,   вентиляція легень киснем, екстрена підтримуюча і симптоматична терапія.

Побочные эффекты:

 З боку серцево-судинної системи: можливі порушення серцевого ритму, артеріальна гіпотензія.

З боку   лабораторних показників: зростання кількості лейкоцитів.

З боку   системи дихання: можливе пригнічення дихання.

В період пробудження: рідко - тремор, нудота, блювання (порівняні за частотою виникнення з іншими засобами для інгаляційного наркозу).

Противопоказания:

Гіперчутливість, генетична   схильність до злоякісної гіпертермії. Жовтяниця та/або гарячка нез’ясованого генезу, печінкова недостатність або еозинофілія після застосування Ізофлурану або інших галогенових анестетиків.

Не рекомендується застосовувати Ізофлуран у І триместрі вагітності. Якщо анестезія необхідна, Ізофлуран слід застосовувати з особливою обережністю.

Після анестезії із застосуванням Ізофлурану в період лактації годування груддю слід тимчасово припинити. Воно може бути відновлене після виведення ліків з організму.

Взаимодействие с другими лекарствами и алкоголем:

Потенціює ефект міо релаксантів, особливо недеполяризуючого типу дії.

Застосування адреналіну (епінефрину) при анестезії Ізофлураном може спричинити суправентрикулярну або вентрикулярну аритмію. За необхідності адреналін застосовують у дозі, що не перевищує 3 мг/кг   маси тіла при нормальному ритмі та в меншій дозі, якщо у пацієнта є порушення серцевого ритму.

Застосування інших β-симпатоміметиків (наприклад, амфетамінів) може призвести до аритмій. При можливості їх прийом припиняють за кілька днів до операції.

Ізофлуран може спричинити виражене зниження тиску   в осіб, які застосовують антагоністи кальцію (особливо дигідропіридинового ряду), інгібітори АПФ або α1- адреноблокатори.

Інгібітори МАО підсилюють ефекти загальних анестетиків. Якщо це можливо, прийом інгібіторів МАО припиняють за 14 днів до запланованого хірургічного втручання.

β-блокатори зазвичай застосовують у передопераційному періоді для попередження або зниження зростання ЧСС під час застосування Ізофлурану.

Для запобігання можливому гепатотоксичному ефекту слід припинити прийом ізоніазиду за тиждень до операції.

Одночасне застосування Ізофлурану з опіоїдними аналгетиками підсилює пригнічення дихання.

Состав и свойства:

 діюча речовина: 1 пляшка містить ізофлурану 100 мл або 250 мл.

Форма выпуска: Розчин для інгаляцій.

Фармакологическое действие: 

Фармакодинаміка. Після застосування препарату Ізофлуран швидко настає загальна анестезія, послаблення глоткових і гортанних рефлексів, помірна міорелаксація.При збільшенні глибини загальної анестезії   пропорційно знижується артеріальний тиск, серцевий ритм не змінюється, самостійне дихання послаблюється. Зниження артеріального тиску відбувається у стадії індукції, але нормалізується при хірургічній фазі, подальше заглиблення анестезії призводить до значної артеріальної гіпотензії.Під час штучної вентиляції легень при нормальному рСО2 хвилинний об’єм серця залишається постійним, незалежно від глибини загальної анестезії, і підтримується за рахунок збільшення ЧСС. При спонтанній вентиляції легень, що призводить до гіперкапнії, що супроводжується збільшенням ЧСС, хвилинний об’єм серця може перевищити початковий рівень. При поверхневому наркозі мозковий кровотік не змінюється, але має тенденцію до зростання при глибокій анестезії, що може спричинити транзиторне підвищення тиску спинномозкової рідини (СМР). Підвищенню тиску СМР можна запобігти за рахунок зменшення гіпервентиляції до або впродовж терміну дії анастезії. Незначна подразнювальна дія ізофлурану може обмежувати швидкість розвитку стадії індукції. Зміни на ЕЕГ та судомна активність при застосуванні ізофлурану спостерігаються дуже рідко. Ізофлуран значно менше підвищує чутливість міокарда до дії адреналіну, ніж енфлуран. При нормальному рівні загальної анестезії міорелаксація може бути адекватною для окремих хірургічних процедур, але для її посилення потрібні значно менші дози міо релаксантів.

Глибина анестезії легко керована. Не спричиняє гіперсекрецію слинних та трахеобронхіальних залоз.

Фармакокінетика. Лише незначна кількість ізофлурану метаболізується в організмі. У після операційному періоді лише 17 % ізофлурану можна виявити у вигляді метаболітів у сечі. Максимальна концентрація неорганічного фториду в сироватці крові у середньому значно менше рівня 5 ммоль/л і визначається впродовж 4 годин після наркозу, повертаючись до норми в найближчі 24 години.

Условия хранения: Зберігати щільно закритим у темному, недоступному для дітей місці, при температурі не вище 30 оС протягом 5 років.

Общая информация

• Форма продажи:

  по рецепту
• Действующее в-о:

  Изофлуран
• Производитель:

  Лаборатория Эбботт