Н А К А З
№ 175 від 05.12.91

Про перелік медичних показань та порядок видачі медичних висновків дітям-інвалідам з дитинства віком до 16 років

В И Т Я Г

1. "Перелік медичних показань, що дають право на отримання соціальної пенсії дітям-інвалідам віком до 16 років" (додаток 1) та Порядок видачі медичного висновку на дитину-інваліда з дитинства віком до 16 років (додаток 2), погоджені з Міністерством соціального забезпечення України та Міністерством Фінансів України.
2. Вважати таким, що втратив чинність на території України, наказ МОЗ СРСР від 14 грудня 1979 р. N1265 "Про порядок видачі медичного висновку на дітей-інвалідів з дитинства віком до 16 років".

Н А К А З
№ 54 від 23 березня 1993 р.
Зареєстровано в Міністерстві юстиції України за N 15

Про затвердження Переліку робіт, на яких встановлюються доплати за несприятливі умови праці працівникам організацій та установ медичної освіти України

В И Т Я Г

Перелік робіт з несприятливими умовами праці, на яких встановлюються доплати робітникам, спеціалістам і службовцям з тяжкими і шкідливими, особливо тяжкими і особливо шкідливими умовами праці організацій та установ медичної освіти України:
1. Види робіт з тяжкими і шкідливими умовами праці, на яких встановлюються доплати в розмірі 12 відсотків посадового окладу (тарифної ставки).
1.1. Робота в клініко-діагностичних лабораторіях.
1.2. Робота у відділеннях реаніматології і анестезіології.
1.З. Робота в стаціонарах, відділеннях, кабінетах з туберкульозними та інфекційними хворими, інфекційним матеріалом.
1.4. Робота з живими культурами.
1.5. Робота в дермато-венерологічних стаціонарах, відділеннях, кабінетах.
1.6. Робота в нейрохірургічних відділеннях.
1.7. Робота в організаціях, призначених для лікування хворих з ураженням центральної нервової системи, порушенням опорно-рухового апарату, опіковими, спинальними хворобами.
1.8. Робота з генетичноконструйованими та вперше виділеними (неідентифікованими) мікроорганізмами.
1.9. Робота по плануванню рекомбінантних ДНК.
1.10. Роботи, пов'язані з аналізом, синтезом, переробкою, розфасовкою, розливом та іншими операціями з застосуванням хімічних шкідливих речовин 2-4 класів небезпечності.
1.11. Проведення робіт на мікроскопах, які мають ультрафіолетові джерела світла.
1.12. Роботи, пов'язані з використанням речовин, що в своєму складі мають силікат, кремнезем та інші пилові матеріали і відповідають 2-4 класу небезпечності.
1.1З. Пресування та лиття виробів із пластмас на основі хімічних речовин 2-4 класу небезпечності та наплавлення пластмас на металеві деталі методом вихрового напилення, термічна обробка в печах.
1.14. Робота на апаратах ВЧ, УВЧ, СВЧ.
1.15. Робота з постійним магнітним полем і роботи, пов'язані з постійними магнітами або з постійними електромагнітами при напруженості магнітного поля 100 е і більше.
1.16. Склодувні та кварцедувні роботи.
1.17. Роботи з застосуванням отруйних хімікатів.
1.18. Догляд за тваринами.
1.19. Роботи з використанням хімічних реактивів, а також їх зберіганням (складуванням).
1.20. Роботи, пов'язані з миттям посуду, тари і технологічного обладнання вручну із застосуванням кислот та інших хімічних речовин.
2.1. Роботи з використанням токсичних речовин 1 класу небезпечності, в т.ч. речовин, які мають канцерогенні, мутагенні фіброгенні та інші властивості.
2.2. Роботи з хімічними речовинами, які одночасно мають вибухові і високотоксичні властивості.
2.3. Роботи по відбору і аналізу проб, що мають в своєму складі хімічні речовини 1 класу небезпечності.
2.4. Роботи з використанням радіоактивних речовин у відкритому вигляді (переробка, фасування, перевезення та інше).
2.5. Збирання, перевезення, перероблення і заховання радіоактивних відходів.
2.6. Дезактивація обладнання, інструментів, приміщень, прийняття та обробка спецодягу, спецвзуття та інших засобів власного захисту забруднених радіоактивними речовинами.
2.7. Роботи на рентгенівських установках при налагодженні і експлуатації.
2.8. Роботи з джерелом невикористаного рентгенівського випромінювання (електронні мікроскопи, електронограми та інші) з напругою понад 10 кв.
2.9. Роботи з переносними і стаціонарними радіоізотопними установками та приладами.
2.10. Роботи на циклотронах, бетатронах, лінійних прискорювачах та інших прискорювальних установках.
2.11. Роботи по відбору проб, які в своєму складі мають радіоактивні речовини, Їх аналіз.
2.12. Роботи по проведенню радіоактивного контролю.
2.1З. Ремонтні та монтажні роботи, які виконуються в приміщеннях, в яких використовуються ізотопні джерела іонізуючого випромінювання.
2.14. Роботи в аварійній зоні, яка пов'язана з наслідками радіоактивних аварій.
2.15. Робота в токсикологічних лабораторіях з отрутами та отрутохімікатами.
2.16. Робота у віваріях з тваринами, зараженими грибковими, паразитарними, туберкульозними, інфекційними захворюваннями, з тваринами-пухлиноносіями чи зараженими радіоактивними речовинами. 2.17. Робота в гельмінтологічних стаціонарах і відділеннях.
2.18. Робота в стаціонарах, диспансерах, відділеннях і кабінетах для лікування психічно хворих, в т.ч. наркологічних (робота в наркокабінетах).
2.19. Робота з культурами ракових клітин.
2.2О. Робота з трупним матеріалом.
2.21. Робота з живими збудниками інфекційних паразитарних хвороб, туберкульозу.
2.22. Прибирання приміщень, де ведуться роботи, які передбачені в розділі 2.

З. Види робіт з особливо тяжкими і особливо шкідливими умовами праці, на яких встановлюються доплати в розмірі 25 відсотків посадового окладу (тарифної ставки). Роботи, пов'язані з безпосереднім наданням лікувально-діагностичної допомоги особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

4. Види робіт, на яких встановлюються доплати в розмірі 6О відсотків посадового окладу (тарифної ставки).
4.1. Робота в центрах по профілактиці і боротьбі із СНІДом, пов'язана з діагностикою, лікуванням і безпосереднім обслуговуванням хворих на СНІД та ВІЛ-інфікованих.
4.2. Роботи в установах і спеціалізованих відділеннях установ, призначених для лікування і безпосереднього обслуговування хворих на СНІД та ВІЛ- інфікованих.
4.З. Робота в установах та їх структурних підрозділах, крім перерахованих в пунктах 4.1, 4.2, при безпосередньому контакті з хворими на СНІД і ВІЛ-інфікованими під час надання медичної допомоги, оглядів, проведення консультацій, судово-медичної експертизи та іншої роботи.
4.4. Проведення всіх видів лабораторних досліджень крові населення на ВІЛ-інфекцію і біологічних рідин, що надходять від хворих на СНІД і ВІЛ- інфікованих.

Н А К А З
№45 від 31.03.94
Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 червня 1994 р. за № 136/345

Про затвердження Положення про порядок проведення медичних оглядів працівників певних категорій
(Із змінами, внесеними згідно з Наказом МОЗ № 139 від 07.06.99)

2. Вважати такою, що не застосовується, Інструкцію про проведення обов'язкових попередніх при влаштуванні на роботу і періодичних медичних оглядів працівників та медичних оглядів водіїв індивідуальних транспортних засобів (додаток 3) до наказу МОЗ СРСР від 29 вересня 1989 р. № 555 "Про удосконалення системи медичних оглядів працівників і водіїв індивідуальних транспортних засобів" в частині, що стосується медичних оглядів працівників.

В И Т Я Г

1.4. Організацію і проведення медичних оглядів забезпечують: - власник підприємства, установи, організації незалежно від форм власності і видів їх діяльності; - органи і заклади Міністерства охорони здоров'я України: лікувально-профілактичні, санітарно-епідеміологічні, науково-дослідні, медичні інститути (університети), на території обслуговування яких знаходяться підприємства, установи, організації, колгоспи, радгоспи, фермерські, орендні, кооперативні, малі, спільні підприємства, об'єкти харчової промисловості, дитячі і дошкільні заклади та інші об'єкти.
1.5. Власник за рахунок коштів підприємства організує проведення медичних оглядів, відшкодовує витрати на лікування, професійну і медичну реабілітацію осіб з професійними захворюваннями, обстеження конкретних умов праці для складання санітарно-гігієнічної характеристики.
1.6. Попередні медичні огляди при прийнятті - на роботу проводяться з метою установлення фізичної і психофізіологічної придатності осіб до роботи за конкретно визначеною професією, спеціальністю, посадою, запобігання захворюванням і нещасним випадкам, виявлення захворювань (інфекційних та ін.), які становлять загрозу зараження працівників, продукції, що випускається, допуску до роботи осіб віком до 21 року. 1.7. Періодичні медичні огляди:
· проводяться для осіб, котрі зайняті на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці, відповідно до Переліку шкідливих речовин, несприятливих виробничих факторів і робіт для виконання яких обов'язкові медичні огляди працівників (додатки 1, 2 наказу Міністерства охорони здоров'я СРСР від 29.09.89 р. N 555 "Про удосконалення системи медичних оглядів працівників і водіїв індивідуальних транспортних засобів"), а для осіб віком до 21 року - відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я СРСР від 10.04.81 р. N 387 "Про заходи по удосконаленню медико-санітарної допомоги підліткам", а також відповідно до Переліку професій та видів діяльності, для яких є обов'язковим первинний і періодичний профілактичний наркологічний огляд, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України "Про обов'язковий профілактичний наркологічний огляд і порядок його проведення" від 06.11.97 N 1238, та наказу МОЗ України від 28.11.97 N 339 "Про вдосконалення системи профілактичних протиалкогольних та протинаркотичних заходів та обов'язкових профілактичних наркологічних оглядів", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.12.97 за N 586/2390; (Абзац другий пункту 1.7 із змінами, внесеними згідно з Наказом МОЗ N 139 від 07.06.99);
· забезпечують динамічний нагляд за станом здоров'я працівників, виявлення ранніх ознак впливу виробничих умов і шкідливості на організм, а також захворювань, які не дають змоги продовжувати роботу за даною професією, запобігання нещасним випадкам, поширенню інфекційних і паразитарних захворювань;
· можуть проводитись в період перебування працівника в стаціонарі, або у випадках, коли він звернувся за медичною допомогою. Результати проведеного обстеження передаються лікувально-профілактичному закладу, який обслуговує підприємство.

1.8. Результати попереднього і періодичного медичних оглядів, щорічних медичних оглядів осіб віком до 21 року та висновки про стан здоров'я заносяться в "Картку особи, яка підлягає медичному огляду" (далі Картка - додаток 2), що є вкладишем до "Медичної картки амбулаторного хворого" (форма 025/У-87), затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я СРСР від 31.12.87 р. N 1338 "Про введення нової форми медичної картки амбулаторного хворого", і зберігається в лікувально-профілактичному закладі, який проводить медичні огляди. При переході на інше підприємство Картка надсилається в лікувально-профілактичний заклад, який обслуговує працівників цього підприємства.
1.9. Результати завершених медичних оглядів протягом місяця оформляються заключним актом (додаток 3), який складається у чотирьох примірниках (для лікувально-профілактичного закладу, власника, профспілкового комітету і санітарно-епідеміологічної станції).
1.10. На час проходження медогляду, обстеження в профпатологічних центрах, клініках науково-дослідних і медичних інститутах (університетах) для уточнення діагнозу або визначення ролі виробничих факторів у розвитку захворювань за працюючими зберігається місце роботи (посада) і середній заробіток.
1.11. Звітність за результатами медичних оглядів здійснюється у порядку, встановленому Міністерством охорони здоров'я України.

2. Порядок організації медичних оглядів власником.
Власник:
2.1. Разом із санітарно-епідеміологічною станцією, профспілковим комітетом визначає контингент осіб, які підлягають періодичним медичним оглядам (додатки 4, 5), і складає в двох примірниках поіменний список, узгоджуючи його в санепідстанції. Один примірник списку направляється в лікувально-профілактичний заклад, другий залишається на підприємстві (у відповідального за організацію медогляду органу).
2.2. Направляє осіб, які приймаються на підприємство або змінюють професію і місце роботи, для проходження попереднього медичного огляду з направленням встановленої форми (додаток 6).
2.3. Знайомить особу, яка приймається на роботу, з притаманними конкретній професії шкідливими і небезпечними виробничими факторами і речовинами, з нормативними актами з охорони праці.
2.4. Виділяє асигнування на організацію медоглядів, частково відшкодовує витрати на обстеження і лікування працівників в профпатологічних центрах, клініках науково-дослідних інститутів, медичних інститутів (університетів), обстеження умов праці з складанням санітарно-гігієнічних характеристик, професійну реабілітацію осіб з профзахворюваннями.
2.5. Видає наказ про проведення медоглядів в строки, погоджені з лікувально-профілактичними закладами, призначає відповідальних за організацію медогляду.
2.6. Сприяє створенню або покращенню матеріально-технічної бази медико-санітарних частин, лікувально-профілактичних закладів для проведення медичних оглядів, клінічних та інших досліджень.
2.7. Виділяє приміщення для проведення медоглядів.
2.8. Направляє працівників на медогляд в лікувально-профілактичний заклад і здійснює контроль за терміном його проходження.
2.9. Забезпечує працюючих медичними і санітарними книжками згідно з формами, затвердженими Міністерством охорони здоров'я України, та бланками-направленнями на медогляди (додаток 6). 2.10. Забезпечує виконання рекомендованих оздоровчо-профілактичних заходів.
2.11. Здійснює працевлаштування працівників у відповідності з результатами медичних оглядів.
2.12. Проводить облік, контроль і оцінку параметрів шкідливих і небезпечних виробничих факторів і речовин на конкретних роботах, які потребують проведення медоглядів працівників.
2.13. Проводить аналіз показників стану здоров'я працівників.

3. Порядок організації і проведення медоглядів закладу Міністерства охорони здоров'я України
3.1. Лікувально-профілактичний заклад:
3.1.1. Щорічно видає наказ про створення комісії для проведення медоглядів з визначенням терміну, місця проведення, переліку спеціалістів-лікарів, клінічних та інших досліджень.
Очолює комісію заступник головного лікаря лікувально-профілактичного закладу, який має підготовку з професійної патології.
3.1.2. Розробляє, погоджує з власником і санепідстанцією план-графік проведення медоглядів.
3.1.3. Проводить медичний огляд працівників, клінічні та інші дослідження.
3.1.4. Залучає до медоглядів інших спеціалістів, проводить за показаннями додаткові клінічні дослідження, необхідні для оцінки стану здоров'я працівників.
3.1.5. Запитує в санітарно-епідеміологічних станціях санітарно-гігієнічні характеристики умов праці працівників.
3.1.6. Контролює додержання строків проходження медоглядів.
3.1.7. Робить висновок про стан здоров'я кожного працівника, який пройшов медогляд, за встановленою формою (додаток 2). Приймає рішення відповідно до медичних протипоказань про можливість продовження роботи в даній професії для осіб, у яких виявлені загальносоматичні або професійні захворювання.
3.1.8. Інформує працівника про стан його здоров'я і можливість проводжувати роботу в своїй професії за результатами медичного огляду чи видають висновки про переведення на іншу роботу.
3.1.9. За медичними показаннями направляє працівника на обстеження в лікувально-профілактичні заклади, яким надано право встановлювати діагноз професійного захворювання.
3.1.10. Направляє працівника для уточнення або підтвердження діагнозу інфекційного чи паразитарного захворювання до інфекційної лікарні, відділення.

Документом, який підтверджує професійний характер інфекційного чи паразитарного захворювання, є "Картка епідеміологічного обстеження осередку інфекційного захворювання", затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я СРСР від 04.10.80 р. N 1080 (ф.357/У).
3.1.11. Направляє працівника за медичними показаннями на медико-соціальну експертну комісію (МСЕК).
3.1.12. Проводить:
а) один раз на рік медичний огляд осіб, котрі припинили роботу у виробництвах з шкідливими та небезпечними факторами, вплив яких може обумовити пізній розвиток професійних захворювань;
б) достроковий медичний огляд осіб, які перенесли тяжкі захворювання, травми, а також за рішенням власника, територіальної санепідстанції чи на вимогу працівника;
в) обов'язковий щорічний медичний огляд осіб віком до 21 року згідно з наказом Міністерства охорони здоров'я СРСР від 10.04.81 р. N 387 "Про заходи по удосконаленню медико-санітарної допомоги підліткам";
г) аналіз та узагальнення результатів медичних оглядів, оформлення заключного акта (додаток 3), який надсилають в територіальну санепідстанцією, власнику та профспілковий комітет підприємства.
3.1.13. Визначає необхідність направлення працівників на стаціонарне, амбулаторне, санаторно-курортне лікування, в будинки відпочинку, профілакторії, на дієтичне харчування для оздоровлення та медичної реабілітації.
3.1.14. Протягом місяця по закінченні проведення медогляду направляє власнику поіменні списки осіб, яким протипоказана робота в несприятливих умовах праці.
3.1.15. Веде облік профзахворювань та профотруєнь у порядку, визначеному "Положенням про розслідування та облік нещасних випадків, профзахворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях" яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.93 р. N 623.
3.1.16. Здійснює диспансерний нагляд за хворими на профзахворювання, які продовжують трудову діяльність, їх лікування та професійну реабілітацію (додаток 7).
3.1.17. Проводить з участю органів управління охорони здоров'я та санепідстанцій експертну оцінку медичних оглядів за методикою, затвердженою Міністерством охорони здоров'я України.
3.2. Санітарно-епідеміологічний заклад:
3.2.1. Визначає один раз на два роки на промислових підприємствах і щорічно в сільському господарстві контингент осіб, які підлягають медоглядам. При зміні технологічного процесу, введенні нових підприємств, технологій, робочих місць і професій (про що власник інформує територіальну санепідстанцію в кінці звітного року) контингент осіб, які підлягають медогляду, уточнюється щорічно.
3.2.2. Складає для власника, санепідстанції акт про визначення контингенту осіб, які підлягають періодичним медичним оглядам (додаток 4), включаючи до нього також осіб, котрі припинили роботу у виробництвах, де можливий розвиток профзахворювання.
3.2.3. Направляє власнику розпорядження (додаток 5) щодо поіменного списку осіб, які підлягають медоглядам.
3.2.4. Здійснює нагляд за достовірністю обліку власником шкідливих і небезпечних факторів і речовин, робота з якими потребує проведення медичних оглядів.
3.2.5. Погоджує поіменні списки осіб, які підлягають медоглядам, та план-графік проведення медогляду.
3.2.6. Бере участь:
а) у підготовці і навчанні спеціалістів лікувально-профілактичних закладів;
б) у складанні заключного акта періодичного медогляду;
в) в експертній оцінці організації і якості медичних оглядів.
3.2.7. Направляє розпорядження щодо усунення виявлених порушень і недоліків в організації і проведенні медоглядів.
3.2.8. Розглядає питання про тимчасове зупинення медоглядів при порушенні даного Положення і відповідного наказу Міністерство охорони здоров'я СРСР від 29.09.89 р. N 555 "Про удосконалення системи медичних оглядів працівників і водіїв індивідуальних транспортних засобів" (додатки 1,2 цього наказу).
3.2.9. Складає санітарно-гігієнічні характеристики умов праці працівників, в т. ч. групові для деяких професій.
3.2.10. Веде облікову документацію згідно з "Положенням про розслідування та облік нещасних випадків, профзахворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях" яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.93 р. N 623. Проводить аналіз професійної захворюваності.
3.2.11. Подає на розгляд територіальних державних адміністрацій пропозиції з питань запобігання профзахворюванням.
3.3. НДІ медицини праці, гігієни праці і профзахворювань, кафедри медичних інститутів (університетів):
3.3.1. Розробляє:
а) нормативні і методичні документи з науково-організаційних основ проведення медичних оглядів, експертизи їх якості та оцінки результатів;
б) критерії визначення контингентів осіб, які підлягають медичним оглядам;
в) показники ризику розвитку професійних захворювань і критерії віднесення захворювань до виробничо обумовлених;
г) методи:
· профілактики, ранньої діагностики і лікування профзахворювань;
· медичної реабілітації працівників з ризиком розвитку профзахворювань та хворих на профзахворювання;
· вивчення віддалених наслідків дії на організм шкідливих і небезпечних виробничих чинників.
3.3.2. Проводить на договірних засадах з власником та за погодженням з лікувально-профілактичним закладом і санітарно-епідеміологічною станцією медичні огляди працівників підприємств з оформленням результатів проведених оглядів згідно з додатком 3.
3.3.3. Здійснює підвищення кваліфікації фахівців з гігієни праці і професійної патології на курсах удосконалення, інформації і стажування, семінарах та ін. (на договірних засадах).
3.3.4. Виносить остаточне рішення про зв'язок захворювання з умовами праці працівника.

4. Права, обов'язки і відповідальність власника, працівника закладу Міністерства охорони здоров'я
4.1. Власник:
4.1.1. Зобов'язаний:
· зберегти за працівником на час проходження медогляду місце роботи (посаду) і середній заробіток;
· забезпечити присутність працівників на медогляді відповідно до плану-графіку, а також організувати позачерговий медогляд, якщо працівник вважає, що погіршення стану його здоров'я пов'язано з умовами праці;
· інформувати територіальну санепідстанцію про зміни в технологічних процесах, що сталися на підприємстві, введення нових виробничих процесів і робочих місць з шкідливими і небезпечними умовами праці;
· виконувати висновки заключного акта медичного огляду (додаток 3);
· щорічно інформувати санепідстанції і лікувально-профілактичні заклади про виконання вимог заключного акта минулого року;
· забезпечити перепрофілювання та працевлаштування працівника в зв'язку зі зміною стану здоров'я;
· ознайомлювати працівника, що влаштувався на роботу з шкідливими і небезпечними виробничими чинниками і речовинами, зі змінами умов праці в процесі виконання трудового договору;
· забезпечити усунення причин, що призводять до професійних захворювань;
· не приймати на роботу осіб з протипоказаннями за станом здоров'я.
4.1.2. Має право:
· організовувати позачерговий медичний огляд з власної ініціативи, за проханням працівника, якщо працівник вважає, що погіршення стану його здоров'я пов'язане з умовами праці, вимогу санепідстанції;
· притягнути працівника, який не проходить медичний огляд, до дисциплінарної відповідальності, або не допускати його до роботи без збереження заробітної плати.
4.1.3. Несе відповідальність за:
· контроль параметрів шкідливих і небезпечних виробничих чинників і речовин, які впливають на працівників і вимагають проведення медоглядів;
· фінансування витрат, пов'язаних з організацією, матеріально-технічним забезпеченням медоглядів, складанням санітарно-гігієнічних характеристик умов праці, лікування, медичну і професійну реабілітацією працівників;
· допущення до роботи з шкідливими і небезпечними умовами праці осіб, які не пройшли медичний огляд, або мають протипоказання за станом здоров'я;
· усунення причин виникнення і розвитку профзахворювань, виконання вимог щодо їх попередження;
· облік професійних захворювань та отруєнь, що реєструються у працівників;
· відшкодування шкоди здоров'ю працівника в зв'язку з виконанням професійних обов'язків відповідно до "Правил відшкодування власником шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків", які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.93 р. N 472.

4.2. Працівник:
4.2.1. Має право:
а) одержувати інформацію:
· про шкідливі і небезпечні виробничі чинники на робочих місцях і можливі наслідки їх дії на здоров'я в процесі професійної діяльності на підприємстві;
· про стан здоров'я на основі висновків комісії, яка здійснює медичний огляд;
· про забезпечення за рахунок власника оздоровчо-реабілітаційними заходами;
б) відмовитись від роботи, яка протипоказана йому згідно з медичними висновками, вимагати переведення на іншу роботу без контакту з шкідливими та небезпечними виробничими чинниками;
в) на позачерговий медичний огляд за його проханням;
г) на відшкодування шкоди здоров'ю у зв'язку з професійною діяльністю згідно з "Правилами відшкодування власником шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків".
4.2.2. Зобов'язаний проходити в установленому порядку і термін медичні огляди та виконувати медичні рекомендації.
4.2.3. Несе відповідальність за:
· несвоєчасне з'явлення на медичні огляди;
· невиконання медичних рекомендацій і продовження роботи в умовах, що протипоказані за станом здоров'я.
4.3. Лікувально-профілактичний заклад:
4.3.1. Має право:
· запитувати в інших лікувально-профілактичних закладах (за місцем проживання, спеціалізованих диспансерах та ін.) медичну документацію про стан здоров'я осіб, котрі підлягають медичним оглядам;
· запитувати у санепідстанцій санітарно-гігієнічну характеристику умов праці працівників;
· направляти до профпатологічних та інших спеціалізованих лікарень, центрів, відділень, клінік інститутів осіб, у яких виявлено підозру на профзахворювання, для обстеження і уточнення діагнозу захворювання;
· вимагати від профпатологічних відділень лікарень, центрів і клінік інститутів перегляду результатів обстеження для уточнення діагнозу і можливого встановлення зв'язку захворювання з умовами праці.
4.3.2. Зобов'язаний:
· знати умови праці, характер дії шкідливих і небезпечних виробничих чинників на здоров'я працівників; - забезпечувати участь спеціалістів і виконання клінічних досліджень;
· вести диспансерний облік і зберігати медичну документацію, здійснювати лікувально-профілактичні заходи для осіб з професійними і загальносоматичними захворюваннями;
· проводити оцінку стану здоров'я осіб, які перебувають на диспансерному обліку, з метою встановлення можливого зв'язку захворювання з професійною діяльністю;
· своєчасність оформлення результатів медичних оглядів.
4.3.3. Несе відповідальність за:
· якість медоглядів і достовірність медичних висновків;
· об'єктивність оцінки стану здоров'я;
· невідповідність медичного висновку фактичному стану здоров'я працівника;
· повноту обліку осіб, які підлягають диспансерному нагляду;
· за несвоєчасне виявлення професійних захворювань і отруєнь.
4.4. Санітарно-епідеміологічний заклад:
4.4.1. Має право:
а) вимагати від власників і лікувально-профілактичних закладів проведення медичних оглядів осіб, а також позачергового медичного огляду у зв'язку із змінами умов праці та на прохання працівника, власника;
б) зупиняти проведення медогляду та вживати заходів адміністративного впливу щодо посадових осіб в разі відсутності належного складу медичної комісії, відповідної матеріально-технічної бази, медичної документації, невиконання клінічних та інших досліджень, необхідних для медоглядів;
в) вживати заходів адміністративного впливу до власника і керівництва лікувально-профілактичного закладу, якщо:
· не виконуються передбачені вимоги до організації та проведення медоглядів;
· до роботи допущені особи, які не пройшли медогляду та які мають медичні протипоказання до роботи у визначеній професії.
4.4.2. Зобов'язаний:
а) забезпечити інформацію про умови праці, шкідливі та небезпечні виробничі фактори, які мають місце на підприємствах;
б) надавати консультативну допомогу лікувально-профілактичним закладам:
· у визначенні та формуванні контингенту працівників, які підлягають медогляду;
· у вирішенні питань про можливий зв'язок захворювання з професійною діяльністю робітника та умовами праці;
· у розробці заходів щодо запобігання профзахворюванням і оздоровлення диспансерної групи хворих;
в) брати участь в експертизі організації та якості медоглядів працівників і розробці оздоровчо-профілактичних заходів;
г) складати санітарно-гігієнічні характеристики умов праці працівників, в тому числі групових;
д) визначати додатково контингент та затверджувати поіменні списки працівників, які підлягають медогляду, а також у випадках зміни технологічного процесу, введення нових професій, виробництв, робочих місць, змін умов праці та ін.;
є) брати участь у навчанні та перевірці знань з питань гігієни праці та впливу шкідливих і небезпечних факторів на стан здоров'я.
4.4.3. Несе відповідальність за:
· своєчасність і повноту визначення контингенту і погодження поіменного списку осіб, які підлягають медичним оглядам;
· своєчасність складання санітарно-гігієнічних характеристик умов праці;
· виконання наданих функцій з організації і своєчасності медичних оглядів;
· епідобстеження осередку інфекційного чи паразитарного захворювання (за участю інфекціоніста і епідеміолога);
· розслідування випадків професійних захворювань і отруєнь;
· ведення обліково-звітної документації.

Н А К А З
№ 121 від 6.07.94
Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 серпня 1994 р.

Про застосування методів стерилізації громадян

В И Т Я Г

Відповідно до статті 49 "Основ законодавства України про охорону здоров'я" і розпорядження Кабінету Міністрів України від 24 лютого 1993 р. N 131-р
3. Вважати таким, що не застосовується, наказ МОЗ СРСР від 14 грудня 1990 р. N 484 "Про дозвіл на проведення операції хірургічної стерилізації жінок".

Перелік медичних показань для проведення хірургічної стерилізації жінок
Хірургічна стерилізація здійснюється за власним бажанням або добровільною згодою пацієнта при наявності таких медичних показань:
1. Повторний кесарський розтин при наявності дітей.
2. Рубець на матці після консервативної міомектомії.
3. Наявність в даний час або в минулому злоякісних новоутворень усіх локалізацій.
4. Хвороби ендокринної системи: вроджений, набутий гіпотиреоз, цукровий і нецукровий діабет, гіпер- і гіпопаратиреоз, хвороби надниркових залоз.
5. Хвороби крові та кровотворних органів: апластична анемія, пурпура та інші геморагічні стани в стадії ремісії.
6. Психічні розлади (поза загостренням): транзиторні психотичні стани, що виникають внаслідок органічних захворювань; шизофренія; параноїдні стани; інші неорганічні психози; невротичні розлади; розлади особистості; хронічний алкоголізм (всі форми); токсикоманії (медикаментозна залежність), розумова відсталість.
7. Хвороби нервової системи та органів чуття: стійкі залишкові явища перенесених запальних і токсичних захворювань центральної нервової системи з тяжкими порушеннями функцій кінцівок; тяжкі форми дегенеративних і демієлінізуючих захворювань; прогресуючі дистрофії м'язів та інші види міопатій; епілепсія; відшарування сітківки, хоріоретинальні запалення, глаукома з підвищеним внутрішньоочним тиском, короткозорість високого ступеня; порушення рефракції та акомодації; дефекти поля зору; концентричне звуження поля зору до 10 градусів; сліпота та зниження зору (на обидва ока нижче 0.05); кератит; неврит зорового нерва; синдром запаморечння та інші хвороби вестибулярного апарату; хвороби слухового нерва при наявності прогресуючого зниження слуху; склерема горлянки.
8. Хвороби системи кровообігу (в стадії ремісії): хвороби (вади) мітрального, аортального, тристулкового клапанів з недостатністю кровообігу; порушення легеневого кровообігу і серцева недостатність; гіпертонічна хвороба (II,III ст.); ішемічна хвороба серця; ерикардити; міокардити; порушення серцевого ритму (фібриляція і мерехтіння передсердя і шлуночків); емболія і тромбоз артерій (в анамнезі); вузликовий періартеріїт та подібні стани; вроджені вади серця; інші вроджені вади системи кровообігу; стани після мітральної комісуротомії, після прозетування клапанів серця.
9. Хвороби органів дихання: бронхіальна астма, бронхоектатична хвороба; захворювання легенів і плеври.
10. Хвороби органів травлення: виразка шлунка і дванадцятипалої кишки; синдром оперованого шлунка; хронічний гепатит; жовчнокам'яна хвороба; інші хвороби жовчних шляхів; хвороби підшлункової залози.
11. Хвороби сечостатевої системи: хронічний гломерулонефрит; пієлонефрит; гідронефроз; фістули з утягненням жіночих статевих органів та стан після операцій з приводу їх.
12. Хвороби кістково-м'язової системи та сполучної тканини: дифузна хвороба сполучної тканини; ревматоїдний артрит та інші запальні артропатії; анкілозуючий спондиліт, остеохондропатії. 13. Спадкова патологія: рецесивно успадковані синдроми множинних вроджених вад розвитку (МВВР) в сім'ї; народження раніше дитини з хромосомними синдромами МВВР.
14. Моногенні хвороби: гетерозиготне носійство у подружжя по всіх ензимопатіях (порушення амінокислотного, вуглеводного, мінерального, гліколіпідного, лікопротеїнового та ін. обміну); домінантно успадковані хвороби в одного з батьків з високим ступенем пенетрантності; народження раніше дітей із хворобами, успадкованими зчеплено зі статтю.
15. Стан після оперативного втручання , пов'язаного з вилученням життєво важливого органа (легені або її частки, нирки та ін.).

Н А К А З
№ 66 від 14.04.95
Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 серпня 1995 р.

Про затвердження Інструкції про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності

В И Т Я Г

1.1. Ця Інструкція встановлює згідно з Законом України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" (надалі - Законом) порядок внесення посадовими особами державної санітарно-епідеміологічної служби України подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності.
1.2. Відстороненню від роботи або іншої діяльності підлягають: хворі на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби; особи, які є носіями збудників інфекційних захворювань; особи, які були в контакті з хворими на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби; особи, які ухиляються від обов'язкового медичного огляду; особи, які ухиляються від щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється Міністерством охорони здоров'я України.
1.2.1. Хворими на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби вважаються особи, які хворіють особливо небезпечними та небезпечними інфекційними хворобами.
1.2.2. Особами, які є носіями збудників інфекційних захворювань, вважаються ті, на яких є медичні висновки, що вони носії особливо небезпечних та небезпечних інфекційних хвороб. 1.2.3. Особами, які були в контакті з хворими на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби, визнаються ті, хто знаходилися у діючому епідемічному (епізоотичному) вогнищі та зараження яких припускається за висновком лікаря-епідеміолога.
1.2.4. Особою, яка ухиляється від обов'язкового медичного огляду, визнається працівник, який без поважних причин не пройшов у встановлений термін у повному обсязі обов'язковий попередній (до прийняття на роботу) або періодичний медичний огляд (надалі - обов'язковий медичний огляд), а також позачерговий медичний огляд, що проводився на вимогу головного державного санітарного лікаря.

Обов'язкові медичні огляди встановлені для: працівників підприємств харчової промисловості, громадського харчування і торгівлі, водопровідних споруд, лікувально-профілактичних, дошкільних і навчально-виховних закладів, об'єктів комунально-побутового обслуговування, інших підприємств, установ, організацій, професійна чи інша діяльність яких пов'язана з обслуговуванням населення і може спричинити поширення інфекційних захворювань, виникнення харчових отруєнь (надалі - працівники, діяльність яких пов'язана з обслуговуванням населення); працівників, зайнятих на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці; осіб віком до 21 року. Перелік робіт, виконання яких потребує обов'язкових медичних оглядів, а також порядок проведення обов'язкових медичних оглядів встановлюються головним державним санітарним лікарем разом з Державним комітетом України по нагляду за охороною праці. Часткове проходження медичного огляду також може бути підставою для відсторонення громадян від роботи або іншої діяльності. 1.2.5. Особами, які ухиляються від щеплення проти інфекцій, визнаються: громадяни або їх неповнолітні діти, які необґрунтовано відмовились від профілактичного щеплення з метою запобігання захворюванню на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір; окремі категорії працівників у зв'язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи, які необґрунтовано відмовились від обов'язкового профілактичного щеплення для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань.
Групи населення та категорії працівників, які підлягають профілактичним щепленням, у тому числі обов'язковим, а також порядок і терміни їх проведення визначаються Міністерством охорони здоров'я України.
Перелік виробництв (професій), до роботи в яких не допускаються особи, які хворіють інфекційними хворобами, є носіями збудників інфекційних захворювань або яким не зроблено щеплення проти визначених інфекційних захворювань, затверджує Головний державний санітарний лікар України.

2. Внесення подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності.
2.1. Відсторонення від роботи або іншої діяльності осіб, які є носіями збудників інфекційних захворювань, хворих на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби, осіб, які були в контакті з такими хворими, а також осіб, які ухиляються від обов'язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій (надалі - особи, що підлягають відстороненню), здійснюється за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби.
2.2. Право внесення подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності надано головному державному санітарному лікарю України, його заступникам, головним державним санітарним лікарям Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва, Севастополя та їх заступникам, головним державним санітарним лікарям водного, залізничного, повітряного транспорту, водних басейнів, залізниць, Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Національної гвардії України, Служби безпеки України та їх заступникам, іншим головним державним санітарним лікарям та їх заступникам, а також іншим посадовим особам державної санітарно-епідеміологічної служби, що уповноважені на те керівниками відповідних служб.
2.3. Подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності (надалі - подання) - це письмовий організаційно-розпорядчий документ державної санітарно-епідеміологічної служби України, який зобов'язує власників підприємств, установ, організацій (надалі - підприємств) або уповноважений ним орган (посадову особу) у встановлений термін усунути від роботи або іншої діяльності зазначених у поданні осіб.
2.4. Підставою для внесення подання можуть бути дані з акта перевірки об'єкта, довідка медичних закладів тощо.
2.5. Подання треба складати у двох примірниках, один з яких направляється власнику або уповноваженому ним органу (посадовій особі), що зобов'язана забезпечити його виконання, а другий - зберігається у посадової особи, яка внесла подання.
2.6. Подання підлягає виконанню в терміни, визначені в ньому. Термін виконання може бути зазначений або з вказаної в поданні конкретної дати або виразом - "з моменту отримання".
2.7. Термін, на який відсторонюється особа, залежить від епідеміологічних показань та встановлюється згідно з додатком N 2 до цієї Інструкції.
2.8. Умовами, внаслідок яких особа відсторонюється від роботи або іншої діяльності і до виконання яких допуск її до роботи або іншої діяльності заборонений, є відсутність: відомостей про проходження в повному обсязі обов'язкового медичного огляду; відомостей про щеплення проти інфекцій; необхідного медичного висновку лікувального або санітарно-епідеміологічного закладу.
2.9. Подання вручається під розпис власнику (посадовій особі), який відповідає за його виконання. При цьому його попереджують про відповідальність за порушення санітарного законодавства. Подання може бути відправлено рекомендованим або цінним листом, передане по телеграфу, телетайпу, телефаксу, телексу або по радіо, що повинно бути засвідчено відповідними документами (поштова картка, опис цінного листа, виписка з реєстру поштових відправлень, виписки з журналу радіограм тощо). Копія подання зберігається у справах посадової особи, яка його внесла.

3. Забезпечення виконання подання.
3.1. Усунення від роботи або іншої діяльності здійснюється власником підприємства або уповноваженим ним органом (посадовою особою) шляхом видання наказу (дачі усного розпорядження з послідуючим виданням наказу) та вжиття заходів по контролю за його виконанням.
3.2. Особи, які хворіють особливо небезпечними та небезпечними інфекційними хворобами або є носіями збудників цих хвороб, визнаються (лікарем, який лікує, або лікувально-консультаційною комісією) тимчасово чи постійно непридатними за станом здоров'я до професійної або іншої діяльності, підлягають медичному нагляду і лікуванню за рахунок держави у лікарнях, диспансерах та поліклініках, з виплатою допомоги з коштів соціального страхування у встановленому законодавством порядку.
3.3. Особі, яку усунено від роботи у зв'язку з тим, що вона була в контакті з хворими на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби, посадовою особою державної санітарно-епідеміологічної служби, що внесла подання (лікар-епідеміолог, головний державний санітарний лікар, його заступник), видається лікарняний листок ("листок тимчасової непрацездатності") для надання допомоги з соціального страхування, а особі, котра здійснює догляд за дитиною, яку усунено від відвідування дошкільного закладу, а також особі, що усунена від навчання, - довідку про карантин. Усунення від роботи або іншої діяльності осіб, що були в контакті з хворими на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби, здійснюється на термін, зазначений у додатку N 2 до цієї Інструкції.
3.4. Особи, хворі на особливо небезпечні інфекційні хвороби, у разі відмови від госпіталізації підлягають примусовому стаціонарному лікуванню, а носії збудників зазначених хвороб та особи, які мали контакт з такими хворими, - обов'язковому медичному нагляду і карантину в установленому порядку.
3.5. Працівники, які без поважних причин не пройшли у встановлений термін обов'язковий медичний огляд у повному обсязі, від роботи відсторонюються без надання допомоги з соціального страхування та можуть бути притягнуті до дисциплінарної відповідальності.
3.6. При контролі виконання подання перевіряється наявність фактичного відсторонення, а також проведення заходів щодо усунення порушень санітарного законодавства.
3.7. Власник підприємства (уповноважений ним орган) несе відповідальність згідно з чинним законодавством за організацію і своєчасність проходження працівниками обов'язкових медичних оглядів і допуск їх до роботи без наявності необхідного медичного висновку.
3.8. У необхідних випадках забезпечення виконання внесеного подання може на вимогу посадових осіб органів, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби здійснюватися із залученням працівників органів внутрішніх справ.

4. Порядок надання допуску до роботи або іншої діяльності.
4.1. Допуск до роботи проводиться за рішенням головного державного санітарного лікаря (іншої посадової особи, що внесла подання) або з письмового дозволу вищестоящого головного державного санітарного лікаря (його заступника) або рішення суду.
4.2. Рішення про допуск до роботи або іншої діяльності виноситься у письмовій формі протягом одного дня з моменту подання необхідних відомостей, У ньому обов'язково вказується: прізвище, ім'я, по батькові особи, яка винесла рішення; дата винесення рішення та до кого воно адресоване; відомості про подання (ким внесено, номер і дата); підстави для допуску до роботи або іншої діяльності особи, яка була усунена згідно з поданням (наявність відомостей про проходження в повному обсязі обов'язкового медичного огляду, або відомостей про щеплення проти інфекцій, або медичного висновку лікувального або санітарно-епідеміологічного закладу); посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка допускається до роботи або іншої діяльності, із зазначенням дати, коли рішення набрало чинності; підпис, печатка.

5. Оскарження подання та дій щодо забезпечення його виконання.
5.1. Подання або дії щодо забезпечення його виконання в місячний термін можуть бути оскаржені: головного державного санітарного лікаря України - до Кабінету Міністрів України або до суду; головного державного санітарного лікаря Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Національної гвардії України, Служби безпеки України - головному державному санітарному лікарю України або до суду; інших головних санітарних лікарів та посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби - вищестоящому головному державному санітарному лікарю або до суду.
Розгляд скарги і прийняття за нею рішення проводиться в місячний термін з моменту надходження скарги.
5.2. Оскарження подання не припиняє його дії.
5.3. У разі безпідставного внесення подання винні в цьому посадові особи державної санітарно-епідеміологічної служби України несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Н А К А З
№ 212 від 22.11.95
Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 березня 1996 р.

Про затвердження Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків
(Із змінами, внесеними згідно з Наказом МОЗ N 238 від 05.08.98)

В И Т Я Г

2. Скасувати наказ Міністерства охорони здоров'я України від 14.12.93 N 242.
3. Скасувати листа Міністерства охорони здоров'я України від 23.02.95 N 16.05/114.
Порядок встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків.
За чинним законодавством власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган несе матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, а також за моральну шкоду, заподіяну потерпілому внаслідок фізичного чи психічного впливу небезпечних або шкідливих умов праці.
Відшкодування шкоди потерпілому складається з:
а) виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності;
б) виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам сім'ї та утриманцям померлого);
в) компенсації витрат на медичну та соціальну допомогу (посилене харчування, протезування, сторонній догляд тощо).

За наявності факту моральної шкоди - відшкодовується моральна шкода.
Розмір відшкодування втраченого потерпілим заробітку встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності у відсотках і середньомісячного заробітку, який він мав до ушкодження здоров'я.
Утрачений заробіток або його частина відповідно до ступеня втрати професійної працездатності виплачується власником у повному розмірі, тобто без урахування розміру пенсії по інвалідності, а також незалежно від одержуваних потерпілим інших видів пенсій, заробітку (доходу) і стипендії. Обмеження життєдіяльності потерпілого визначається повною або частковою втратою здатності до самообслуговування, пересування, спілкування, навчання, контролю з поведінкою, а також значним зменшенням обсягу трудової діяльності, зниженням кваліфікації тощо.
Професійна працездатність - здатність даного працівника до роботи за своєю професією (фахом) і кваліфікацією чи за іншою адекватною їй професією (фахом).
Професія - це рід трудової діяльності людини, що володіє комплексом спеціальних знань, практичних навичок, одержаних шляхом спеціальної освіти, навчання чи досвіду, які мають можливість здійснювати роботу в певній сфері виробництва. Кваліфікація - рівень підготовленості, майстерності, ступінь готовності до виконання праці за визначеною спеціальністю чи посадою, що визначається розрядом, класом чи іншими атестаційними категоріями.
Фах (спеціальність) - це вид професійної діяльності, яка удосконалена шляхом спеціальної підготовки.
Основною професією слід вважати ту, яка безпосередньо передувала трудовому каліцтву чи професійному захворюванню чи та, в якій досягнута найбільш висока кваліфікація (найбільш висока заробітна платня), а для осіб некваліфікованої праці та, що виконувалась найбільш тривалий час. Зведення про трудову діяльність потерпілого, умови праці та роботи, що виконувалась, уточнюються в процесі огляду, у необхідних випадках запитуються з місця роботи.

ЛІЦЕНЗІЙНА ПАЛАТА ПРИ МІНІСТЕРСТВІ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

Н А К А З
№ЛП-6/60 від 22.03.96
Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 6 травня 1996 р.

Інструкція про порядок видачі суб'єктам підприємницької діяльності спеціальних дозволів (ліцензій) на право здійснення медичної практики, проведення судово-медичної і судово-психіатричної експертизи, умови і правила здійснення цієї діяльності та контролю за їх дотриманням

В И Т Я Г

1.2. Дія Інструкції поширюється на всіх суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від їх організаційної форми та форми власності.
1.3. Наведені нижче в Інструкції терміни вживаються в такому значенні:
1.3.1. Ліцензування - це отримання дозволу (ліцензії) і засіб здійснення контролю держави за дотриманням суб'єктами підприємницької діяльності вимог законодавства, що пред'являються до медичної практики, проведення судово-медичної і судово-психіатричної експертизи.
1.3.2. Медична практика - це регламентована Основами законодавства України про охорону здоров'я (2801-12), іншими актами законодавства з питань охорони здоров'я, нормативними актами Міністерства діяльність з надання громадянам лікувально-профілактичної допомоги.
1.3.3. Проведення судово-медичної і судово-психіатричної експертизи - це регламентована Основами законодавства України про охорону здоров'я, Законом України "Про судову експертизу" (4038-12), іншими актами законодавства з питань охорони здоров'я, нормативними актами Міністерства діяльність, пов'язана з вирішенням питань, що потребують спеціальних знань в галузі судової медицини або судової психіатрії.
1.4. Ліцензії на право здійснення медичної практики, проведення судово-медичної і судово-психіатричної експертизи видаються Міністерством охорони здоров'я України (далі - Міністерство) і діють на всій території України.
1.5. У відповідності з статтями 16-17, 33, 71 Основ законодавства України про охорону здоров'я (2801-12) забезпечення населення медичною допомогою, проведення судово-медичної і судово-психіатричної експертизи здійснюється через заклади охорони здоров'я та індивідуальну діяльність, тому об'єктами ліцензування є юридичні та фізичні особи, що зареєстровані в Україні як суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють або мають намір здійснювати медичну практику, проводити судово-медичну і судово-психіатричну експертизу.
1.6. Ліцензія не підлягає передачі для використання іншою юридичною чи фізичною особою.
1.7. Медична практика, проведення судово-медичної і судово-психіатричної експертизи без наявності ліцензії забороняється. У разі порушення цього положення, винні підлягають адміністративній та кримінальній відповідальності.

2. Порядок подання та розгляду заяви на отримання ліцензії.
2.1. Для отримання ліцензії суб'єкт підприємницької діяльності подає в Міністерство заяву за встановленою формою.
2.4. Відповідальність за достовірність відомостей, які викладені в заяві та інших документах, несе заявник.
2.5. У разі відсутності чи неналежного оформлення названих в пунктах 2.1 та 2.2 документів заява до розгляду не приймається. Не розглядаються звернення за ліцензією осіб, які згідно з чинним законодавством обмежені в зайнятті підприємницькою діяльністю.
2.6. Міністерство несе відповідальність за збереження комерційних таємниць заявника згідно з чинним законодавством.
2.7. Міністерство для розгляду заяв суб'єктів підприємницької діяльності створює ліцензійну комісію, головою якої призначається заступник міністра. Рішення ліцензійної комісії оформлюються протоколами її засідання та затверджуються наказами по Міністерству.
2.8. Прийом заяв, ведення діловодства з ліцензування, експертні та контрольні функції, створення та ведення ліцензійного реєстру тощо здійснюються Міністерством шляхом залучення спеціалістів апарату Міністерства, інших органів, підприємств, установ та організацій. Правове забезпечення рішень Міністерства з питань ліцензування здійснюється юридичною службою Міністерства відповідно до Положення про юридичну службу Міністерства охорони здоров'я України та цієї Інструкції.
2.9. Рішення про видачу ліцензії приймається при відсутності зауважень відносно наданих документів за результатами правової та спеціальної експертизи в термін не пізніше 30 днів з дня реєстрації заяви та необхідних документів.
При негативному експертному висновку заявнику в межах того ж терміну письмово повідомляється про відмову у наданні ліцензії з зазначенням підстав відмови.
2.10. При надходженні документів, за якими раніше було прийняте рішення про відмову у наданні ліцензії, експертиза та прийняття рішення за ними здійснюється в загальному порядку, що встановлений для отримання ліцензії.
2.11. Відмова у видачі ліцензії, а також - за вимогою заявника - документи на отримання ліцензії надсилаються поштовим відправленням або видаються особисто заявникові, або його уповноваженому представнику.

4. Умови та правила здійснення підприємницької діяльності.
4.1. Згідно зі статтею 74 Основ законодавства України про охорону здоров'я медичною діяльністю можуть займатись особи, які мають відповідну спеціальну освіту і відповідають єдиним кваліфікаційним вимогам. Такі вимоги встановлені наказом Міністерства України від 25.12.92 N 195 "Про затвердження Переліку вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, підготовка і отримання звання в яких дають право займатись медичною і фармацевтичною діяльністю".
4.2. Про відповідність зазначеним вимогам можуть свідчити:
а) диплом про медичну освіту, який видано державними вищими навчальними закладами різного рівня акредитації, або такими, що до них прирівняні і мають право видавати документи державного зразка згідно з чинним законодавством;
б) свідоцтво (довідка) про підвищення кваліфікації за останні 5 років, видане державними вищими навчальними закладами різного рівня акредитації, науковими закладами, закладами підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів, або такими, що до них прирівняні і мають право видавати документи державного зразка згідно з чинним законодавством;
в) свідоцтво про присвоєння (підвищення) відповідної кваліфікаційної категорії;
г) сертифікат про присвоєння звання лікаря-спеціаліста, виданий відповідно до наказу Міністерства від 09.06.93 N 130 "Про внесення змін і доповнень до наказу МОЗ України від 21.11.91 N 168 "Про подальше удосконалення атестації лікарів";
д) атестаційно-експертний висновок АТ Української асоціації народної медицини.
4.3. Особи, які пройшли медичну або фармацевтичну підготовку в навчальних закладах іноземних країн, допускаються до професійної діяльності, у т.ч. на підприємницьких засадах, після перевірки їх кваліфікації у порядку, встановленому наказом Міністерства від 19.08.94 N 118-с "Про порядок допуску до медичної і фармацевтичної діяльності в Україні громадян, які пройшли медичну або фармацевтичну підготовку в навчальних закладах іноземних країн".
4.4. Медична практика, судово-медична і судово-психіатрична експертиза здійснюються тільки за спеціальністю, визначеною у сертифікаті або посвідченні про спеціалізацію за переліками відповідних медичних спеціальностей, які затверджуються Міністерством.
Якщо особи хочуть застосувати методи, що не передбачені кваліфікаційними вимогами певної спеціальності, але дозволені у медичній практиці для лікарів або середнього медичного персоналу, до зазначених в п.3.2 документів додаються посвідчення про опанування такими методами в закладах, яким надано право видавати посвідчення до диплома певної спеціальності державного зразка.
4.5. Особи, які хочуть отримати ліцензію на медичну практику з проведенням розрахованих на масову аудиторію лікувальних сеансів та інших аналогічних їм заходів з використанням гіпнозу та інших методів психічного або біоенергетичного впливу, повинні відповідно до статті 32 Основ законодавства України про охорону здоров'я отримати на це спеціальний дозвіл Міністерства.
4.6. Особи, які хочуть отримати ліцензію на медичну практику із застосуванням методів народної та нетрадиційної медицини, в тому числі й особи без спеціальної освіти, повинні отримати дозвіл на це у порядку, що встановлений наказом Міністерства від 25.06.93 N 146 "Про надання спеціального дозволу Міністерства охорони здоров'я України на медичну діяльність у галузі народної та нетрадиційної медицини".
4.7. Особи, які не працюють за зазначеною у сертифікаті (свідоцтві) спеціальністю чи взагалі за жодною лікарською спеціальністю понад три роки, можуть бути допущені до медичної практики, в тому числі й на підприємницьких засадах, тільки після проходження відповідного стажування у порядку, встановленому наказом Міністерства від 17.03.93 N 48 "Про порядок направлення на стажування лікарів і їх наступного допуску до лікарської діяльності".
4.8. Суб'єкти підприємництва, які отримали ліцензію на медичну практику, судово-медичну і судово-психіатричну експертизу, у своїй діяльності повинні забезпечити:
4.8.1. Зазначені в пунктах 4.1-4.7 вимоги допуску до медичної діяльності.
4.8.2. Вимоги законодавства про охорону здоров'я щодо: подання медичної допомоги в невідкладних та екстремальних ситуаціях; обов'язку надання медичної інформації; лікарської таємниці; загальних умов медичного втручання та згоди на медичне втручання; застосування методів профілактики, діагностики, лікування і лікарських засобів; медико-біологічних експериментів на людях; інших вимог надання лікувально-профілактичної допомоги.
4.8.3. Діючі санітарно-гігієнічні і протиепідемічні норми, правила і нормативи, правила асептики антисептики.
4.8.4. Вимоги щодо експлуатації, зберігання та застосування виробів медичної техніки, матеріалів.
4.8.5. Вимоги ведення первинної документації (обліку і звітності) за встановленими формами.
4.8.6. Встановлені правила виписування рецептів.
4.8.7. Виконання інших професійних обов'язків та прав з обмеженнями, встановленими чинним законодавством.
4.9. Суб'єкти підприємництва, які отримали ліцензію на проведення судово-медичної та судово-психіатричної експертизи, можуть їх проводити у будь-якій формі (крім стаціонарної) з видачею експертних висновків, а також здійснювати спеціальні дослідження за запитами адвокатів з видачею письмових висновків.
4.10. Відповідно до чинного законодавства суб'єкти підприємництва не державної форми власності при здійсненні медичної практики не користуються правом видачі листків непрацездатності, медичних висновків встановлених форм, виписування рецептів на наркотичні і прирівняні до них засоби, а також для отримання пацієнтами медикаментів і виробів медичного призначення безплатно чи на пільгових умовах.

5. Порядок здійснення контролю за дотриманням умов та правил підприємницької діяльності.
5.1. Державний контроль за підприємницькою діяльністю і нагляд в галузі охорони здоров'я здійснюють Міністерство охорони здоров'я України, Міністерство охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, Ліцензійна палата при Міністерстві економіки України, управління охорони здоров'я обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій, інші уповноважені органи та заклади. Організаційно-методичне керівництво органами охорони здоров'я при здійсненні ними контролю та нагляду за суб'єктами підприємництва покладається на Міністерство охорони здоров'я України.
5.4. Суб'єкти підприємницької діяльності повинні забезпечити умови, необхідні для перевірок, які здійснюються представниками контрольних органів, при наявності у них відповідно оформлених документів.
5.5. При виявленні порушень в діяльності суб'єктів підприємництва органи охорони здоров'я та інші уповноважені органи акти перевірок направляють до Міністерства для вирішення питань про видання розпорядження про усунення порушень, чи зупинення дії ліцензії на визначений термін або анулювання ліцензії.

6. Зупинення дії, анулювання ліцензії.
6.1. Зупинення дії ліцензії, анулювання ліцензії може здійснюватись за рішенням Міністерства або Ліцензійної палати при Міністерстві економіки.
6.2. У разі порушення суб'єктом підприємницької діяльності умов і правил здійснення відповідного виду діяльності, які передбачені чинним законодавством України, що регулює порядок підприємницької діяльності з медичної практики, проведення судово-медичної, судово-психіатричної експертизи, дія ліцензії може бути зупинена на визначений термін до усунення цих порушень, а у разі повторного або грубого порушення - анульована.
6.3. Про зупинення дії ліцензії, анулювання ліцензії Міністерство письмово повідомляє суб'єкта підприємницької діяльності, орган, що здійснює контроль за діяльністю у цій галузі, Ліцензійну палату при Міністерстві економіки України та податкову інспекцію за місцем знаходження ліцензіата.

7. Оскарження дій міністерства відносно здійснення ліцензування
7.1. Рішення про відмову в наданні ліцензії, зупинення дії ліцензії чи її анулювання може бути оскаржено суб'єктом підприємницької діяльності до суду, арбітражного суду.

Підготовлено Міським науковим інформаційно-аналітичним центром медичної статистики