Однак патент надає його власнику виключне право використовувати винахід на свій розсуд за умови, що таке використання не порушує прав інших власників патентів. Виключне право діє від дати публікації в офіційному бюлетені відомостей про видачу патенту  і охороняється воно тільки на території України (тобто тієї держави, на території якої цей охоронний документ видано). А виключним це право називається тому, що власник є єдиною особою, яка може використовувати винахід. Всі інші особи повинні одержувати дозвіл на використання  запатентованого винаходу.

На жаль слід зазначити, що у нашому суспільстві ще панує зневага до охорони прав інтелектуальної власності (як не дивно, особливо серед науковців), а наші національні “двигуни прогресу” – винахідники є, як правило, “нігілістами”. Ще й сьогодні вони майже не знають, що таке особисті немайнові та майнові права, якими вони володіють, не освідчені з питань порушення прав інтелектуальної власності, шляхів захисту своїх порушених прав тощо.

Неорозуміння  відповідальності за порушення прав інтелектуальної власності призвело до того, що сьогодні в Україні такі порушення набули значних обсягів. Особливо непокоїть стан справ щодо торгівлі продукцією з фальсифікованими знаками. Споживчий ринок заповнений товарами з підробленими торговельними марками відомих виробників, включаючи харчові продукти та товари першої необхідності. Широких масштабів набуло нелегальне виробництво мінеральних вод, алкогольних та тютюнових виробів, маркованих фальсифікованими знаками. Загрозливим фактором є незаконне виробництво та продаж ліків, медичних препаратів та апаратури медичного призначення.

Тому особливо слід наголосити на тому, що об’єкт, який розроблюється та  який є результатом виконання науково-дослідної роботи (НДР) , не повинен порушувати права власників чинних охоронних документів та заявників на об’єкти промислової власності. Ця вимога стосується нових методів лікування (діагностики, реабілітації, профілактики), медичної техніки, лікарських препаратів та особливо способів їх одержання. Під час продажу, видачі ліцензій, експонування на виставках та ярмарках як в Україні, так і за кордоном вкрай необхідна інформація щодо порушення прав. Така інформація міститься в документі, який має назву “патентний формуляр”. Заповнення патентного формуляра здійснюється згідно державного стандарту  України ДСТУ 3574-97 "Патентний формуляр. Основні положення. Порядок складання та оформлення".

Сьогодні, враховуючи вимоги чинного законодавства з інтелектуальної власності, на території України (доречі, як і в інших цивілізованих країнах) існує аксіома - "ніхто на території дії виключного права не може без дозволу власника охоронного документа використовувати об'єкт промислової власності". Тобто для випуску будь-якої продукції або застосування відповідної технології розробникам необхідно переконатись у тому, що розроблюваний ними об’єкт (його складові частини) не порушують права власників чинних охоронних документів на об'єкти промислової власності. Переконатись у цьому можна, якщо виконати обсяг робіт, регламентований державним стандартом України ДСТУ 3575 – 97 “Патентні дослідження. Основні положення та порядок проведення”.

Порушення виключного права в процесі виробництва означає виготовлення запатентованої продукції без дозволу власника патенту. Зокрема, щодо винаходів, одним з найбільш важливих питань, пов'язаних з виготовленням продукції, є питання, чи охоплює виключне право тільки виготовлення точно такої ж продукції, що описана в патенті на винахід, або також схожої продукції. Питання про те, якою мірою і до яких меж виключне право охоплює виготовлення подібної продукції, є складним, оскільки обсяг охорони вимагає, перш за все, точного аналізу пунктів формули винаходу та технічної експертизи продукції.

Формула винаходу – це стисла словесна характеристика технічної суті винаходу. Формула містить сукупність суттєвих ознак винаходу, яка достатня для досягнення технічного результату, сформульованого заявником. Обсяг правової охорони, що надається винаходу, визначається саме формулою. Формула містить один або де-кілька незалежних пунктів, а також може містити  залежні пункти. Незалежні пункти формула винаходу визначають обсяг охорони, а опис до винаходу може використовуватися для інтерпретації формули винаходу. Отже, залежні пункти формули винаходу не є необхідними для обмеження обсягу охорони.

Існують моменти, коли у вирішенні питання щодо порушення виключного права на виготовлення запатентованої продукції, таким порушенням не визнається. Це:

• випадок, коли запатентована продукція виготовляється за примусовою ліцензією або з дозволу уряду в інтересах суспільства;

• випадок, коли продукція виготовляється для наукових досліджень і експериментів. Основним доказом на користь цього випадку є полегшання і здешевшання виконання науково - дослідних робіт науковими установами. Таким установам немає необхідності отримувати дозвіл власника патенту, вони не витрачають часу на переговори з ним і нічого йому не сплачують. Крім того, вони не зобов'язані повідомляти власника патенту, що проводили експерименти з об'єктом, який є предметом винаходу;

• випадок, коли будь-хто крім заявника розпочинає виготовлення продукції до дати подання заявки на видачу патенту на винахід, наприклад, коли винахід зроблено двома різними особами незалежно один від одного. Це так зване право попереднього користування, яке полягає в тому, що цей “будь-хто” може продовжувати виготовлення продукції без дозволу власника патенту;

• випадок, коли разово виготовляються ліки в аптеці за рецептом лікаря тощо.

Аналогічні питання виникають відносно інших об’єктів промислової власності: промислових зразків, корисних моделей, знаків для товарів і послуг тощо.

Питання щодо порушення прав, як правило, розглядаються судами. Процес доказу порушення прав на об’єкти інтелектуальної власності дуже трудомісткий, складний та тривалий. Отже, краще докласти зусиль на здійснення заходів з попередження можливих порушень прав власників охоронних документів на об’єкти інтелектуальної власності.